Незабаром 14 лютого — День всіх закоханих – і наша читачка з Луцька Ніна Гаврилюк запитує в листі, звідки “пішло це свято”...
Незабаром 14 лютого — День всіх закоханих – і наша читачка з Луцька Ніна Гаврилюк запитує в листі, звідки “пішло це свято”. “Чула, що з’явилось воно завдяки святому Валентину,— пише вона. — Хотілося б дізнатись більше про нього...” Отож, хто він, святий Валентин? Про життя реального християнина Валентина (народився в ІІІ столітті в місті Терні, в Римській імперії) майже нічого не відомо. Хіба, що був він молодим єпископом і шанобливо ставився до почуттів закоханих: допомагав писати листи із зізнаннями в любові, мирив тих, хто посварився, дарував квіти молодожонам. Приблизно в 269 році Юлій Клавдій ІІ готувався до завойовницької війни. Римській імперії потрібні були солдати, тому Клавдій заборонив молодим хлопцям одружуватись. І тоді Валентин таємно вінчав не тільки хлопців призовного віку, але й легіонерів. За що й був арештований і засуджений до смертної кари. Легенда гласить, що коли Валентин сидів в тюрмі, то закохався в сліпу дочку свого ката і зцілив її. Така була сила його кохання! Перед стратою (273 рік) він написав дівчині прощальну записку, в якій зізнався в своїх почуттях і підписав її “Твій Валентин”. Звідси пішли листівки-”валентинки”. В 496 році церква канонізувала сміливого священика, і папа римський Гелласіус оголосив 14 лютого Днем святого Валентина. Вважається, що традицію “валентинок” узаконив герцог Чарльз Орлеанський, який в цей день в 1415 році написав любовний лист своїй дружині з лондонського Тауера, куди був ув’язнений після поразки у битві при Агінкурті. В середні віки в Англії дітей в цей день одягали, як дорослих, вони ходили з дому в дім і співали пісні про кохання. В Уелсі селяни вирізували дерев’яні ложки, прикрашали їх сердечками і ключами. Таку ложку дарували обраниці — це означало, що разом з нею хлопець вручає дівчині своє серце і ключі від господарства та дому. В деяких європейських країнах в цей день юнаки дарували дівчатам одяг — якщо вона не присилала його назад, то це означало, що була згідна вийти заміж за того, хто зробив такий подарунок. На початку ХІХ століття американські наречені взяли за правило посилати своїм нареченим 14 лютого ... марципани! Вигадка ця була в них давно, але використовувалась рідко. Проте з 1800 року, коли цукор в результаті використання цукрових буряків дуже подешевшав, марципани полетіли поштовими каналами США, як голуби. Крім того, ділові янки стали виробляти карамельні червоно-білі серця, на яких видряпували відповідні до свята слова. Білий колір означав чистоту кохання, а червоний — пристрасть. Японцям в 30-і роки минулого століття так полюбилось це європейське свято, що в них швидко виникли свої традиції: перетворивши його у своєрідний “чоловічий день”, жінки дарують мужчинам особливу шоколадку — гірі чоко. Бізнесмени, які одержали в цей день гірі чоко від своїх колег по роботі, доручали дружинам купити подарунок у відповідь, адже хитрі виробники шоколаду придумали і продовження свята: через місяць мужчини повинні були піднести дамам гірі чоко — з білого шоколаду. День святого Валентина в наш час асоціюється з романтичною вечерею при свічках і подарунками, в яких у будь-якій формі присутнє сердечко. Попит породжує, як кажуть, пропозицію. Варто зайти у центральний універмаг міста Луцька, щоб переконатись у цьому: сувеніри тут до Дня Валентина — на будь-який смак. А другим символом цього свята є троянди. Їх святий Валентин дарував повінчаним парам. За древньогрецькою легендою, в садах Олімпу росли тільки білі троянди. Одного разу богиня кохання Афродіта наступила босою ногою на кущ, і її червона кров пролилась на кущ. Так завдяки Афродіті вони стали символом кохання. Думаємо, ми задовольнили інтерес нашої читачки і заодно нагадали всім, що до свята закоханих залишився тиждень — є ще час подумати, як найоригінальніше зізнатись у своїх почуттях.
