ВБИВЦI СВОЇХ ДІТЕЙ

“Мертве немовля на смітнику”, “Немовля у... Чорногузці”. Більше не цитуватиму заголовків кримінальних повідомлень, які з’являлись останнім часом у газеті “Волинь”. І так ясно, про що йдеться. В останні роки, на жаль, часто доводиться звертатись до цієї теми — “зайві” діти або горе-жінки, яких і жінками важко назвати.
Після останньої інформації з приводу того, що мертве немовля було знайдене в річці, в редакцію зателефонував наш читач. Він не мав претензій чи зауважень, але висловив побажання в своєму такому запитанні: “Може, не треба про це писати?”. Звичайно, промовчавши, ми побережемо своїх читачів від своєрідного психологічного шоку. Але від цього не стане менше цих “шокових” ситуацій. Як дружина, мати, бабуся, я ніколи не виправдаю ні юну дівчинку, яка позбавила життя своє немовля, ні тим більш дорослу жінку, що пішла на таке дикунство. Про це я розмовляла із завідуючою жіночою консультацією Луцького пологового клінічного будинку Любов’ю Ларіною.
— Проблема, якої ви торкнулись, — говорить Любов Федорівна, — не медична, а соціальна, економічна, психологічна. Багато від батьків залежить, як поведеться юна дівчина, яка опинилась в драматичній для неї ситуації. Від того, чи виробилась в сім’ї потреба спілкування матері з дочкою. Я говорю про юних дівчат, бо однозначно, що вони найбільш незахищені. Оскільки неповнолітні, то залежні від своїх батьків матеріально. І не можуть самі вирішувати — народжувати чи не народжувати, якщо знають, що їх син чи донька буде, по суті, ще одною дитиною для їх батьків. Кожна мама, в якої росте дочка, повинна вловити той момент, коли потрібно з нею делікатно поговорити на нібито “недорослу” тему — підготувати до інтимних стосунків. Повинна бути довірливість в сім’ї — щоб дочка, завагітнівши, зверталась не до сторонньої людини, навіть не до подруги, а до матері.
— Як, на вашу думку, сьогодні в сім’ях такий контакт між матерями і юними дочками є?
— На жаль, часто якраз його нема. І, як результат, буває вже пізно робити якийсь вибір — треба тільки народжувати. І це, буває, сприймається як вирок. Дівчина, яка боїться розповісти матері про свою проблему, виношує крадькома дитину (хоч як можна приховати такий стан?), а потім так само потайки народжує і викидає. Добре, якщо в людному місці покладе немовля — з надією, що хтось побачить і забере. Але ж буває, що просто на смітник...
Рішення про переривання вагітності в пізніх термінах, приймає, зважаючи на обставини, обласна комісія. Хоч, на щастя, навіть тоді, коли мати привела свою дочку з наміром — перервати вагітність, то після розмови із фахівцями часто міняє цей намір.
— Тобто вдається переконати таку жінку, що вона хоче позбутись, може, свого першого і останнього внука, оскільки аборти часто призводять до безпліддя...
— І цей момент враховується. А ще, спілкуючись з жінкою, яка прийшла до нас у розпачі (юна донька завагітніла!), ми заспокоюємо її, коректуємо психологію на те, що ніхто інший, а тільки вона мусить допомогти своїй дитині. Якщо дочка зробила помилку, то це, в першу чергу, і її помилка. Сваритись (кричати, нарікати) пізно. Пізно звинувачувати неповнолітню доньку. Треба спробувати знайти альтернативу. І ми пропонуємо таку альтернативу — поспілкуватися з сім’єю батька майбутнього немовляти. І, ви знаєте, великий відсоток випадків, коли після таких переговорів до аборту не доходить.
Якось до нас звернулась молода пара — мешканці одного з районів Волині — з тим, щоб перервати вагітність (до честі хлопця, він не залишив свою кохану наодинці з проблемою). Оскільки дівчина була неповнолітня, то ми, як це передбачено, запросили її матір. Прийшла не мати, а майбутня свекруха і сказала, що категорично проти переривання вагітності. Мовляв, це моя невістка, вона мені народить внука, я буду допомагати у вихованні. До речі, через два роки я дізналась про благополуччя у молодій сім’ї.
— Тобто, хоч і кажуть, що ось такі шлюби “навздогін” неміцні, все-таки це не є закономірність.
— Звичайно. Але на 80 відсотків благополуччя подібних шлюбів залежить від того, як сприйняли проблему своїх дітей батьки, наскільки їм допомагають.
— Торік в нашій газеті розповідалось про одну з жінок, яка народила немовля і викинула його. Цій жінці, до речі, 36 років. Вона вже мати двох дітей. Виявляється, і їх не ростила, покинувши на свою матір. Я веду до того, що в принципі викинути свою дитину може і зовсім юна (без життєвого досвіду, безпомічна), і ось така зріла жінка, яка, по суті, втратила жіночу подобу.
— З цього приводу я скажу одне: Конвенція ООН говорить, що кожна дитина має право на життя. І якщо вже жінка виносила дитя, а воно їй не потрібне, то можна залишити хлопчика чи дівчинку в пологовому будинку. Є багато бездітних сімей, які дадуть їм домашній затишок, оточать ласкою і теплом. Дадуть згодом освіту і ще роститимуть внуків.
Але від природи закладений материнський інстинкт. І часто буває, що жінка, поступаючи на пологи, нібито навідріз відмовляється від свого немовляти. А потім, народивши, побачивши це маленьке диво, почувши його плач, — змінює своє рішення.
— З цього приводу я хотіла б почути від вас про матерів-одиночок. Є немало жінок, в яких не склалось сімейне життя, і вони приходять до висновку: хоч і нема чоловіка, то нехай буде дитина. Або взагалі є така категорія представниць слабкої статі, які дотримуються принципу: мені не потрібний чоловік — я хочу мати сина чи дочку.
— Я б не сказала, що останніх в нас багато, — ми не такі емансиповані, як жінки на Заході. Але є випадки, коли жінка вирішує в певному віці народити дитину, хоч і незаміжня. І я таких жінок тільки вітаю, бо краще пізнати щастя материнства, ніж залишатись самотньою довіку. Такі жінки (це вже безсумнівно!) не викинуть своє немовля. Вони свідомо йдуть на вагітність. До речі, дуже бережно ставляться до себе в цей період і до свого майбутнього сина чи дочки. І зовсім не почуваються пригніченими. Їх не лякає статус матері-одиночки, бо вони його вибрали самі. Інша справа, що в нашій державі навіть незважаючи на демографічні проблеми, поки що матері-одиночки не мають особливої матеріальної підтримки.
Користуючись нагодою, я хочу звернутись до жіноцтва — юного і не зовсім: якщо в когось виникли проблеми (здавалося б, безвихідні ситуації), приходьте до нас. Ми поспілкуємось з вами, допоможемо вам, бо знаємо, як це зробити. Ми ніколи не створимо конфліктної ситуації в сім’ї, не ускладнимо її. І порадіємо разом з жінкою, якщо на світ з’явиться дитя, яке в якийсь момент здавалось таким небажаним.
Бесіду вела Катерина ЗУБЧУК.