«ЩАСЛИВІШІ МОЇ ПИСЬМА, ЩО В РУЧЕНЬКАХ ТВОЇХ БУВАЮТЬ, НІЖ МОЇ БІДНІ ОЧІ, ЩО ТЕБЕ НЕ ОГЛЯДАЮТЬ»

Упродовж 300 років романтичні стосунки Івана Мазепи та Мотрі Кочубей лишаються чи не найяскравішою українською «історією кохання».

65-річний чоловік і 16-річна дівчина. Хрещений батько і його похресниця. Могутній гетьман і дитина з далеко не останньої у тодішній Україні родини. Від часу їхніх взаємин минуло понад три століття, проте й зараз історія кохання гетьмана Мазепи та Мотрі не полишає у спокої істориків, митців, представників церкви. Та що там казати — роман сивого гетьмана та юної дівчини не лишає байдужими нікого. Водночас, ці стосунки обросли такою кількістю домислів та легенд, що виокремити з-поміж них дійсні факти не так уже й просто

Сергій ХОМІНСЬКИЙ

День, коли на порозі гетьманського маєтку зненацька з’явилася Мотря Кочубей, міг стати найщасливішим у житті Івана Мазепи — гетьмана України, князя Священної Римської імперії, одного з найбагатших людей тодішньої Європи. Адже Мотря та Іван були закохані одне в одного і давно мріяли про те, аби бути разом. Зрештою, Мазепа просив старих Кочубеїв віддати Мотрю йому за дружину. Попри бажання дівчини, батьки відмовили…
І ось вона — Мотря — перед ним, в чотири рази старшим за неї, але все ще козаком хоч куди… Про подальший хід подій у гетьманському палаці складено чимало байок, які точно сподобалися б любителям пікантних подробиць… та кремлівській пропаганді (яка триста років тому працювала незгірше, ніж зараз). Проте прискіпливий аналіз пізнішої переписки цієї пари дозволяє дійти зовсім іншого висновку. Так, Мазепа тієї ночі страшенно образив юну Мотрю. Образив тим, що безапеляційно наполіг: дівчина має негайно повернутися в батьківський дім, інакше це може зашкодити її репутації та їхньому спільному майбутньому…
Пізніше в одному зі своїх листів Мазепа так пояснює Мотрі свій вчинок: «Зажурився я, почувши від дівки (служниці) таке слово, що В(аша) М(илість) за зле на мене маєш, що В–у М. при собі не задержав, але відослав додому. Уваж сама, що з того виросло. Перше: щоб твої родичі по всім світі розголосили: що взяв у нас дочку уночі ґ валтом і держить у себе замість підложниці. Друга причина: що державши В. М. у себе, я би не міг жодною мірою витримати, та і В. М. также; мусили би ми із собою жити так, як подружжя каже, а потім прийшло б неблагословення від церкви і клятьба, щоби нам із тобою не жити».
Або ж в іншому листі: «Сама знаєш, як сердечно, шалено люблю В. М. і ще нікого на світі не любив так. Моє б теє щастя і радість (було), щоб нехай їхала та жила у мене; тільки ж я уважав, який кінець з того може бути, а головно при такій злості і заїлості твоїх родичів».
То хто ж вона — красуня, яка звела з розуму сивочолого дядька, загартованого у військових походах і — що там приховувати — романтичних пригодах?
Мотря народилася 1688–го в сім’ї генерального писаря Війська Запорозького Василя Кочубея та Любові Жученко (доньки полтавського полковника Федора Жученка). На момент появи на світ дівчинки її батько, якому вже йшлося до 50–ти років, обіймав одну з ключових посад серед генеральної старшини — тож за кума сім’я запросила самого гетьмана, ровесника Кочубея Івана Мазепу, який за рік до того виборов гетьманську булаву. Коли Мотрі виповнилося одинадцять, Василь Кочубей «йде на підвищення» — стає генеральним суддею Війська Запорозького. Завдяки своїм талантам чи традиційному для українців «кумівству» — нині про те складно судити.
1702–го помирає дружина Мазепи Ганна Половець (Фридрикевич). А за два роки спалахує один із найвідоміших і найяскравіших романів української історії. Роман між 65–річним вдівцем і 16–річною юнкою… Ось кілька уривків з його листів до неї: «Я поки жив буду, тебе сердечно любити і зичити всього добра не перестану, і повторе пишу не перестану, на злість моїм і твоїм ворогам»; «я, — хоч любиш, хоч не любиш мене, — до смерті кохати не перестану на злість моїм ворогам».
Не маючи змоги викреслити з української історії «зрадника» Мазепу (надто вже яскравою фігурою — особливо якщо порівнювати із переважно сірою та нікчемною масою московських самодержців — був український гетьман), імперська пропаганда зробила ставку на його демонізацію. Історії старого розпусника, який звабив свою юну похресницю, відвели роль одного із основних штрихів у портреті «негідника» Мазепи. Свого часу одна із загальноукраїнських російськомовних газет (з посиланням на буцімто прискіпливого дослідника постаті Мазепи) навіть дописалася до того, що стверджувала в одній із публікацій: Мазепа просто купував кохання Мотрі, викладаючи за кожне побачення з нею фантастичну суму — 10 тисяч золотих червінців.
Проте за уважного розгляду ця історія видається дещо іншою. Навіть сам факт фізичної близькості Мотрі та Мазепи у серйозних дослідників взагалі викликає сумнів. Надто вже цнотливими є листи гетьмана до своєї коханої, у яких Іван Степанович звертається до юної красуні переважно на «Ви». У цих листах Мазепа постає справді до безтями закоханим, проте мудрим і розсудливим. Ось як звертається до Мотрі Кочубей Іван Мазепа: «Моє серденько, мій квіте рожаний!»; «Моє сердечне кохання!»; «Моє серденько!»; «Моя сердечна коханая, наймильшая, найлюб’язніша Мотроненько!»; «Моя сердечна кохана Мотронько!».
У його словах відчувається щире вболівання за чесне ім’я дівчини. Найімовірніше, у цій історії є всі підстави говорити про неймовірне кохання двох справді доволі різних людей, але навряд чи є привід говорити про коханців у сучасному розумінні. Хоча в деяких листах трапляються доволі інтимні фрагменти: «А заки теє буде, пришли намисто з шиї своєї, прошу»; «Щасливіші мої письма, що в рученьках твоїх бувають, ніж мої бідні очі, що тебе не оглядають»; «За тим цілую уста коралові, ручки біленькі і всі принади тільця біленького, моя любенько кохана».
Як відомо, Іванові Мазепі та Мотрі Кочубей так і не судилося стати чоловіком і дружиною. Батьки Мотрі тихо ненавиділи Мазепу. 1708–го Василь Кочубей разом з Іваном Іскрою доносить ПетровіІ на Івана Мазепу. Проте за наказом царя Кочубея та Іскру було страчено. За кілька місяців Мазепа укладає союз зі шведами, а наступного літа їхні об’єднані сили зазнають поразки від московитів під Полтавою. Відтак гетьман втікає до Молдови, де невдовзі помирає. До речі, Мотрі на той момент був лише 21 рік (хоча в деяких джерелах рік народження Мотрі точно не вказується і висловлюється припущення, що вона могла бути на кілька років старшою)…
Відомо, що Мотря Кочубей не відреклася від Мазепи навіть після драматичної смерті батька. Хоча її, зрештою, віддали заміж за козацького старшину з прізвищем Чуйкевич (щодо його імені однозначної думки немає — чи то Іван, чи то Семен). Після смерті Мазепи Мотря прожила ще майже 30 років. Зокрема, була разом із чоловіком на засланні у Сибіру. Щоправда, достеменних даних щодо місця та обставин її смерті немає. За однією з версій, кохана Мазепи таки повернулася в Україну і доживала віку в одному з монастирів на Полтавщині.
Постать Івана Мазепи (1639 — 1709) не лишала байдужими ні його сучасників, ні наступні покоління. Перелік митців, які обрали цю постать за героя своїх творів справді вражає: Джордж Гордон Байрон, Віктор Гюго, Юліуш Словацький, Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, Ференц Ліст, Петро Чайковський, Богдан Лепкий, Володимир Сосюра… Звісно, що в багатьох творах аж ніяк не обійдено увагою роман Мазепи з Мотрею Кочубей.
Іван Мазепа зображений на українській 10–гривневій купюрі, на його честь нині називають вулиці — як відомо, є така і в Луцьку, хоча й далеко не в центральній частині міста. Встановлюють пам’ятники — скажімо, в Луцьку кілька років тому встановили доволі нехитру меморіальну дошку на одному з будинків по вулиці Гетьмана Мазепи. Презентувати ж пам’ятник гетьману у Полтаві вдалося лише цьогоріч на Покрову (встановити його обіцяли найближчим часом). Натомість у Києві повноцінного пам’ятника Іванові Мазепі досі немає, а названу на його честь вулицю в центрі столиці за режиму Януковича добряче «вкоротили», давши частині вулиці іншу назву. До речі, у США є щонайменше п’ять селищ та містечок, названих на честь українського гетьмана.
Тим часом про спільне увічнення пам’яті Івана Мазепи та Мотрі Кочубей чути не доводилося. Хоча це трохи й дивно. Звісно, вони так і не стали подружжям, але це була таки велична історія справді великого кохання.