Одного весняного дня у селі Куснище Любомльського району вигулькнула яскрава блондинка...
Одного весняного дня у селі Куснище Любомльського району вигулькнула яскрава блондинка. Чоловіки, відірвавшись від роботи, одразу накинули оком і одностайно дійшли висновку: ефектна молодичка! З тих, про яких плаксиво співають в ресторанах: “Ах какая женщина. Мне б такую...”. Але невідома дама прибула сюди не за кавалерами. Вона дуже впевнено прямувала до хат, в яких мешкають самотні престарілі жінки. — Постукала та красуня до нас,— згадує одинока Ганна Абрамчук. — Я сиділа в хаті з сусідкою, гомоніли про те, се. “Добридень!— каже. — Я представляю фірму (назвала якусь, але хіба стара пам’ять втримає ту хитромудру назву). Ми опікуємося одинокими й самотніми жінками,— розкрила гарну папочку, вийняла папери, розклала їх на столі. — Хочемо вам допомогти в обміні гривень на загальносоюзні гроші. Їх введуть в дію, як тільки оформиться новий союз України, Росії і Білорусі. Ось у білорусів уже повним ходом міняють “зайчики” на російські рубліки... Оскільки ви вже пенсію отримали, то скільки дасте гривень на обмін?”— запитала мене і почала щось писати у відомість. — Я багато не маю, певне, гривень сто з чимось знайду,— кажу і заглядаю у відомість. А там ім’я вже не одного записано. Взяла жіночка мої гривні, занотувала у свої папери і сказала на прощання: — Чекайте мене через місяць. Тоді привезу нові гроші. Сусідка побігла до своєї хати гроші на обмін готувати, а я задумалася: хто вона, чи правду каже? Як же без пенсії жити місяць? Кинулася я за гостею, а вона вже на вулиці. Наздогнала і почала просити вернути мої гроші, бо не хочу ні нового Союзу, ні нової валюти. Неохоче шаснула в торбинку і таки вернула пенсію. Аж розгнівалася, що я передумала і виявилася такою впертою... І досі не знає Ганна Абрамчук кого представляла та жінка. І скільки того дня вона “наміняла” грошей в селі. Аферисти вдосконалюють своє ремесло. Як не дивно, часто на їх гачок клюють не тільки пенсіонери, а й молодші. Розповіла молода працівниця однієї фірми, яка “дислокується” в Любомлі. Якогось дня до них завернув хлопець, нав’ючений парфумерією “відомих косметичних фірм Європи”. Юнак давав відкрити флакони, понюхати, мазнути, відчути. Кинувши роботу, жінки стояли коло нього з відкритими ротами. Почали викладати немалі грошики. А коли за гостем слід прохолов, виявили, що придбані футлярчики виявилися... порожніми. Тільки й того, що гарна упаковка, а вмісту ніякого. Його давно використали. Отже, продавець вміло підмінив товар. Тож не будьмо легковірними, бо шахраїв розвелося немало і їхня кваліфікація досить висока. Олександр ХОМЕНЧУК. м. Любомль.
