БЕЗ ДИТИНИ І ЖИТТЯ НЕ МИЛЕ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.67 € 32.30

БЕЗ ДИТИНИ І ЖИТТЯ НЕ МИЛЕ

“Невже я ніколи не почую слово “мама” ?” — такими розпачливими словами починається лист нашої читачки з Ковельського району...

“Невже я ніколи не почую слово “мама” ?” — такими розпачливими словами починається лист нашої читачки з Ковельського району. А далі — розповідь жінки про те, що вже й лікувалась, і навіть до бабок та екстрасенсів зверталась (“одна ворожка напророкувала, що народяться близнята”), та все даремне. “Пропонувала чоловікові всиновити дитину, — читаємо в листі, — але він сказав: “Якщо нема своєї, то й чужої не треба брати”. Чула, що у Києві є такі клініки, де можна зачати дитину в пробірці. Може, підкажете, як туди потрапити...”
Цей лист став приводом для зустрічі з Світланою Поліщук, яка очолює обласний центр планування сім’ї, створений при обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні. Світлана Іванівна включає комп’ютер і “роздруковує” з дискетки на моніторі знімок. На ньому зафіксована зустріч її із щасливим подружжям лучан, в яких після довгих років лікування від безпліддя народилась донька. Світлана Іванівна тримає немовля на руках.

З такої промовистої ілюстрації вона почала розповідь про результати роботи центру. Жінці і чоловікові — по тридцять літ. Вісім років після одруження в них не було дітей. В обласному центрі планування сім’ї лікувались два роки. Їздили навіть у Київ, в одну з клінік, де проводять штучне запліднення. Але й така спроба не дала бажаного результату. А згодом жінка завагітніла.
— Певно, і з Божою допомогою це сталось, і завдяки величезному бажанню подружжя мати дитину, — говорить Світлана Іванівна. — Їх донька народилась у червні. Недавно вони приходили до мене. Мені навіть важко передати моральне задоволення від того, що вдалось їм допомогти.
В Україні офіційно на обліку 686 тисяч подружніх пар, які з тих чи інших причин не можуть мати дітей. Раніше безпліддя пов’язувалось лише із захворюванням жінки. Сьогодні погляди помінялись: найчастіше в безплідді є проблеми як з боку жінок, так і чоловіків. Тому-то в обласному центрі планування сім’ї працюють і гінекологи, і андролог. А ось щодо штучного запліднення, яке проводиться вже на рівні київських клінік, то це, як висловилась Світлана Поліщук, вже крайній крок. І на сьогоднішній день проблему цю пробує вирішити держава.
— У вересні я була в Києві на нараді керівників центрів планування сім’ї. Перед нами виступали спеціалісти Міністерства охорони здоров’я України, які поінформували з приводу цього. На рівні міністерства вирішено, що у випадку стовідсоткових показів для штучного запліднення подружні пари будуть проходити відповідну комісію при МОЗ. І якщо за станом здоров’я інший метод запліднення неможливий, то їх буде направлено в одну з київських клінік. Відповідно і профінансовано вартість “дитини в пробірці”. Це дороге задоволення — 1500 і більше умовних одиниць за одну спробу запліднення. А спроб може бути декілька.
Пацієнтів в обласному центрі планування сім’ї багато.
— Ми ведемо прийом за попереднім записом, — говорить лікар-андролог Микола Кудрик, — тому що не можемо охопити ту кількість пацієнтів, які до нас звертаються (до речі, це не лише волиняни, а й мешканці Тернопільської, Хмельницької, Львівської областей). Раніше вважалося, що тридцять відсотків безпліддя припадає на захворювання чоловіків, сьогодні — вже п’ятдесят. Як правило, до нас приходять подружні пари, які живуть у шлюбі до десяти літ і не мають дітей. Важливе значення, звичайно, має діагностика. І ми маємо змогу визначити причини захворювання і провести кваліфіковане лікування патології. Якщо про статистику вести мову, то десять відсотків із загального числа людей, які до нас звертались, мають позитивні результати. Тобто в них народились діти.
Микола Миколайович показує знімки тих подружніх пар, які після лікування приходили в Центр вже із своїми синами чи доньками. А ось сім’я із Любомля, яка виїхала у США — штат Каліфорнія, і вже там народилась у них дочка, надіслала листа з фотознімком.
— Я, звичайно, не можу назвати прізвища своїх пацієнтів, — каже Микола Кудрик.— Але можу передати ту радість, з якою вони телефонували мені першого січня цього року і розповіли, як проходили пологи, яка гарна донька з’явилася на світ. Я хочу підкреслити: в тому, що людям усміхається доля, на першому місці Божа воля, на другому — їх особисті зусилля і терпеливість, необхідні у лікуванні, а вже на третьому — знання і старання лікарів.
Порада лікаря-андролога подружнім парам: якомога раніше звертатися, можливо, навіть за профілактичною допомогою. Тоді менше виникатиме проблем. В ідеалі — до одруження пройти обстеження для того, щоб знати стан здоров’я один одного. Тим більш, що в Україні з січня цього року відповідною постановою уряду запроваджене добровільне медичне обстеження тих, хто вступає в шлюб. Поки що це для багатьох є незвичним (дехто сприймає цю новинку, як недовіру до партнера, а це не сумісне з коханням). Але мої співрозмовники сподіваються, що їх сьогоднішня робота дасть плоди в майбутньому.
Зокрема, такі надії покладаються на освітню роботу з молоддю. В рамках українсько-швейцарської програми реалізується проект пропаганди здорового способу життя. В шести районах області, вибраних для цього проекту, медики зустрічаються з учнями шкіл, профтехучилищ. Вони розповідають про ті проблеми, які в майбутньому можуть чекати юнаків та дівчат, котрі виберуть не здоровий спосіб життя, а пристрасть до цигарок, горілки, наркотиків.
Є такі статистичні дані: стан здоров’я людини залежить на 20 відсотків від спадковості, на стільки ж — від екологічної ситуації, на 10 відсотків — від рівня розвитку медицини і на 50 — від способу життя. Працівники обласного центру планування сім’ї допомагають молоді одержати необхідні знання і вибрати свій спосіб життя.
— Один із напрямків роботи нашого Центру, — говорить Світлана Поліщук, — запобігання переривання вагітності. Про це ми також розмовляємо з молоддю. Адже в проблемі жіночого непліддя 60 відсотків займає переривання першої вагітності. Воно часто дає такі наслідки, з якими не можна справитись. Я це кажу не для того, щоб залякати молодь — просто даю інформацію, над якою потрібно задуматись.
... Мабуть, кожен, хто читає ці рядки, може пригадати з кола своїх знайомих подружні пари, які не мають дітей. Хтось з них вже змирився з цим, хтось розлучається з надією, що в іншому шлюбі народиться син чи дочка. А хтось наполегливо йде до свого материнства (батьківства) з допомогою лікарів. Авторці листа, що послужив приводом для розмови про наболілу в наш час проблему, іншим читачам, яких це зацікавить, скажемо: крім обласного центру планування сім’ї, в Луцьку є такий же центр і при пологовому будинку, лікуванням безпліддя займаються приватні медичні установи. На бабок чи екстрасенсів, звичайно ж, не варто сподіватись.
Катерина ЗУБЧУК.