Порфирій ІВАНОВ: «Вмирати вміють усі, треба вчитись жити…» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.91 € 33.15
Порфирій ІВАНОВ: «Вмирати вміють усі, треба вчитись жити…»

На хутір Верхній Кондрючий до Учителя люди приїжджали звідусіль.

Фото з сайту www.i-pk.ru.

Порфирій ІВАНОВ: «Вмирати вміють усі, треба вчитись жити…»

У 1982 році в популярному тоді журналі «Огоньок» з’явилася стаття про унікальну особистість, автора своєрідної системи оздоровлення, досвід якого знайшов чимало послідовників. Є такі люди й на Волині і, як стверджують, учення Порфирія Іванова допомагає їм долати недуги

«Не бійтеся холоду, він мобілізує захист організму»
Наприкінці 80–х групи послідовників Іванова виникали, як гриби після дощу. Одного морозного зимового дня до редакції зайшла трохи не по сезону одягнена дівчина — ​в легенькій курточці, без головного убору. Це була Тетяна Мартинюк, на той час працівниця одного з банків, яка розповіла, що завдяки настановам Порфирія Іванова перестала боятися застуд. А шлях до здоров’я їй допомогли знайти рідні брати. Вони пересвідчилися на собі в дієвості вчення людини, яку називали Учителем.
«Усі хвороби від невігластва вашого: від тепла, від смачної їжі, від спокою. Не бійтеся холоду, він мобілізує, як нині модно казати, захист організму… Навіщо лікуватися, коли можна і треба хворобу в тіло не пускати!» — ​наголошував найвідоміший цілитель радянського часу.

— Істинних послідовників Пор­фирія Іванова небагато. Якщо ти не можеш відмовитися від чарки, якщо з твоїх губ злітає брудна лайка, а в серці носиш злість, то занурювання у холодну воду — ​це загартування. Учитель же говорив про важливіші речі, — ​каже сьогодні Тетяна Мартинюк, яка упродовж майже трьох десятиліть намагається розширювати коло своїх однодумців.

Ким же був Порфирій Іванов, який став прикладом для людей, що прагнуть фізичного і духовного вдосконалення? Народився він 20 лютого 1898 року під Луганськом у багатодітній сім’ї шахтаря. Початкову освіту здобув у церковно–парафіяльній школі, з 12 літ наймитував, підлітком пішов працювати у шахту. Потім змінив багато інших професій, але це була важка, чорна робота.

Після 35 років Порфирій Іванов почав досліджувати шлях здоров’я і безсмертя, поступово відмовлявся від одягу і взуття, поки не став цілий рік ходити босоніж, одягненим в одні труси. Практикував регулярні холодні обливання, подовгу обходився без їжі і води.

Припускають, що цьому передувала хвороба — ​злоякісна пухлина на руці. Коли рак був уже неоперабельним, Іванов з відчаю вирішив прискорити свою смерть. Вийшов на вулицю в сильний мороз роздягненим, щоб застудитися. Але, всупереч очікуванням, не захворів. Наступного дня він ще й вилив на себе відро крижаної води. Але знову безрезультатно. Він робив це ще і ще, та навпаки, став почуватися краще, а незабаром і зовсім видужав.

Усі хвороби від невігластва вашого: від тепла, від смачної їжі, від спокою. Не бійтеся холоду, він мобілізує, як нині модно казати, захист організму… Навіщо лікуватися, коли можна і треба хворобу в тіло не пускати! 

«Природа — ​вона ж наша мати, вона ж нас народила, представила на білий світ… І ми повинні їй, як матері, дякувати. А ми їй не довіряємо, навіть не хочемо зрозуміти, що у Природи є такі сили, які можуть усе зробити», — ​аудіоплівка зберегла живий голос Порфирія Іванова.

«Прочитав — добре.  Але головне — роби!»

Чоловіка, який взимку ходив роздягненим, «екзаменували» під час війни гестапівці, у 40–градусний мороз обливали водою і возили мотоциклом, щоб перевірити, як вплине на нього переохолодження. Він вижив. Не сприймала настійливі спроби Порфирія Іванова донести свої напрацювання у міністерські кабінети й радянська влада. Кілька разів його намагалися лікувати в психіатричних лікарнях.

У 1971 році Іванов зі своїми учнями на хуторі Верхній Кондрючий у Луганській області побудував так званий «Будинок Учителя». А із 1976–го там приймав людей, що приїжджали до нього на лікування. Після публікації в «Огоньку» недужих стало звертатися так багато, що Порфирій Іванов вирішив узагальнити і коротко сформулювати свої рекомендації щодо оздоровлення. Так народилася його знаменита «Дитинка». А через рік — ​10 квітня 1983 року — ​Порфирій Іванов помер.

Він прожив 85 літ, із них п’ятдесят віддав пошуку шляхів до здорового життя, і, на щастя, встиг передати свій досвід майбутнім поколінням. 

Ось яких правил радив дотримуватися Порфирій Іванов:
 

1. Два рази на день купайся в холодній, природній воді, щоб тобі було добре. Купайся, в чому можеш: в озері, річці, ванні, приймай душ або обливайся. Гаряче купання завершуй холодним.
 

2. Перед купанням або після нього, а якщо можливо, то і разом із ним, вийди на природу, стань босими ногами на землю, а взимку на сніг, хоча б на 1–2 хвилини. Вдихни через рот кілька разів повітря і подумки побажай собі і всім людям здоров’я.
 

3. Не вживай алкоголю і не кури.
 

4. Намагайся хоч раз на тиждень повністю обходитися без їжі і води (з 18–20–ї години п’ятниці до 12–ї години неділі). Це твої заслуги і спокій. Якщо важко, то тримайся хоча б добу.
 

5. О 12–й годині вдень у неділю вийди на природу босоніж, подихай і подумай, як написано вище. Це твоє свято. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається.
 

6. Люби природу. Не плюйся і не випльовуй з себе нічого. Звикни до цього — ​це твоє здоров’я.
 

7. Вітайся з усіма скрізь і всюди, особливо з людьми похилого віку. Хочеш мати здоров’я — ​вітайся з усіма.
 

8. Допомагай людям чим можеш, особливо бідним, хворим, скривдженим, тим, хто цього потребує. Роби це з радістю. Відгукнись на їхні потреби душею та серцем.
 

9. Переможи в собі жадібність, лінь, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо і не приймай близько до серця недобрих думок про них.
 

10. Звільни свою голову від думок про хвороби, нездужання, смерть. Це твоя перемога.
 

11. Думку не відділяй від справи. Прочитав — ​добре. Але найголовніше — ​РОБИ!
 

12. Розповідай і передавай досвід цієї справи, але не хвалися. Будь скромним.

— Із грудня 1990 року я дотримуюсь настанов Порфирія Іванова і завдяки їм долаю проблеми зі здоров’ям. У теперішній час, коли ми споживаємо не зовсім безпечну їжу, дихаємо забрудненим повітрям, живемо в атмосфері нестабільності, нервозності, бездуховності, людина повинна боротися за свій порятунок. Я думаю, що якби я склав руки і сподівався тільки на аптеки, то, можливо, і не дожив би до сьогоднішнього дня. Можете знайти «івановців» і біля Стиру, і на Теремнівських ставках, вони підтвердять, наскільки це ефективне вчення, — ​сказав лучанин Юрій Анцух, виконавчий директор регіонального відділення Українського союзу промисловців і підприємців у Волинській області.

Розпізнати послідовників Порфирія Іванова легко. Вранці, коли поспішаю на роботу зі своєї вулиці Загородньої, що в районі Теремно, часто чую від незнайомих привітних людей, які прямують від ставка, голосне: «Здрастуйте! Доброго вам дня!»