Що не так із поїздкою Порошенка на Мальдіви

По–перше, чи є у глави держави можливість так розкішно відпочивати? Звичайно, він дуже багата людина і може собі дозволити провести відпустку так, як вважає за потрібне. Але не як президент, а просто як громадянин із чималими статками. Бо коли йдеться про очільника країни, то відразу випливає на поверхню питання безпеки. Президент не є людиною, що належить тільки собі. Він належить перш за все державі, а тому будь–які неочікувані або екстремальні ситуації з ним можуть серйозно вплинути на національну безпеку, спричинити загострення.

А оскільки він президент воюючої країни, то я переконаний, що є багато мисливців, які б хотіли вкоротити йому життя. Думаю, він також це знає. Принаймні сигнали з цього приводу були неодноразово. Тож, знаючи, що таких зловмисників чимало, він не може використовувати чартерний літак без охорони і таке інше.

Президент не є людиною, що належить тільки собі. Він належить перш за все державі, а тому будь-які неочікувані  або екстремальні ситуації з ним можуть серйозно вплинути на національну безпеку. 

У даному разі Порошенко не все врахував. Він вчинив як пересічна людина. Для президентів колишнього СРСР взагалі мало що важливо. Вони всі на такий копил зроблені. Пам’ятаєте, як Путін проводжав стерхів на дельтаплані? Ясна річ, що це не президентська справа. Хоча як людина, що захоплюється тваринами і пташками, я вважав це благородним вчинком.

Але наслідки завжди є. І Порошенко у цьому випадку не все врахував, а мав би. Проте його оточення теж повелось не надто принципово. Якби парламентарі знали, що глава держави справді збирається відпочивати в такий спосіб, то вони могли б поставити питання більш гостро та радикально. Президент не має права так подорожувати. І оточення, й СБУ, й охорона могли піти на крайні кроки. І це було б правильним у всіх відношеннях. Адже держава і багатомільйонний народ не можуть бути заручниками примх, бажань чи вольностей високопосадовця.

І останнє питання — ​морально–етичне. Президент — ​це людина, на яку робиться величезна ставка, від якої залежать реформи, війна і мир. Це концентрація концентрацій на одній особі. І ця особа дозволяє собі так необачно діяти? Я знаю, що Петро Олексійович — ​смілива людина. Я пам’ятаю, як під час Майдану він виліз на грейдер — ​тоді я відчував до нього повагу. Та одна справа на грейдері, а друга справа так чинити, коли ти керуєш державою. Коли країна у війні, а 60% людей старцюють, я не думаю, що такий розкішний відпочинок координується з життям більшості громадян.

Насправді не знаю, чи на Мальдівах є зв’язок з Україною. Бо згідно з Конституцією, глава держави не має права передавати свої повноваження навіть на одну хвилину. Тобто він їде відпочивати — ​і за ним тягнуться всі гілки зв’язку з Україною. Якщо зв’язку немає, то це вже зовсім погано. Президент не має права залишатись в екстремальних умовах. Він завжди мусить бути в курсі справ та готовий надати відповідну пораду чи прийняти якесь рішення у відповідності до Конституції чи поточної ситуації.

В цій історії є багато питань. Та знову ж таки головне — ​що Президент не витратив кошти з бюджету. Цього разу він вчинив благородно, бо оплатив рахунки з власної кишені. Та, мабуть, на перше місце він не поставив те, що він глава держави. Вираз «ти перш за все людина, а потім все решта» в цьому разі не підходить. Він Президент України, а потім — ​усе решта.

Леонід КРАВЧУК, 
перший Президент незалежної України (1992–1994), 
колонка на сайті nv.ua