За бійку з однокласником відрахують зі школи? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.98 € 33.48
За бійку з однокласником відрахують зі школи?

Кожен з них може одного дня опинитися на її місці.

Фото із сайту Crisiscenter74.ru.

За бійку з однокласником відрахують зі школи?

Жертвами підліткової жорстокості стають сотні дітей. Проте, коли у конфлікти втручаються дорослі, ситуації часто тільки погіршуються. Так сталося на Рівненщині

У ЗОШ № 6 Здолбунова та рівненській спеціалізованій школі «Центр надії» батьки та школярі вимагають відрахувати з навчальних закладів двох учнів, яких звинувачують у насильстві. Здолбунівський конфлікт набув широкого розголосу, коли історія потрапила на телебачення. П’ятикласник побився з однолітками за викинуту до смітника його куртку. Бійка виникла, коли хлопчик намагався відплатити тим же — ​жбурнути до урни одяг однокласника. Штовханину у класі відзняли на відео.

Батьки роблять ведмежу послугу дітям, коли вдома після батьківських зборів розповідають, що говорили про того чи іншого їхнього однокласника.

Мама п’ятикласника, працівниця школи, стверджує, що її сина б’ють не вперше. Її втручання не допомагає. Натомість батьки інших учнів звинувачують хлопця в тому, що саме він — ​агресор і не раз завдавав шкоди однокласникам. Батьки зібрали підписи з вимогою відрахувати зі школи дитину, яка і сама підпадає під опис жертви булінгу (цькування однієї дитини іншою).

Говорять про виключення з навчального закладу і семикласниці «Центру надії» — ​дівчинки із заможної та впливової рівненської родини. Дитина перейшла на навчання до цієї школи восени. За словами директора Олени Шенкнехт, батьки перевели її, бо заклад має поглиблене вивчення англійської мови. Проте новеньку, яка намагалася встановити своє лідерство, у класі не сприйняли. Нещодавно дівчинка побилася з однолітком — ​хлопцю викликали «швидку». Із семикласником, зазначають у школі, усе гаразд. Проте батьки та учні класу почали вимагати відрахувати «агресорку» з навчального закладу.

— На сьогодні ще з’ясовуємо, що насправді спричинило бійку, — ​розповідає пані Шенкнехт. — ​Начебто хлопці зачепили однокласниць, і дівчинка стала на їхній захист. Розпочалося все ще у класі, а зчепилися діти на подвір’ї. Школярка виявилася спритнішою — ​хлопчик навчений не давати здачі дівчатам. У нас діти не з’ясовують стосунки за допомогою насильства. Наша школа — ​християнська, ми виховуємо толерантне ставлення одне до одного, а тому, зрозуміло, батькам і дітям не подобається те, що сталося. Дівчинка — ​нова, за півроку їй не вдалося подружитися з іншими. Вона — ​лідер за характером, хотіла зайняти відповідне місце у колективі, а однолітки не поступаються. Тому після конфлікту весь клас і став на бік хлопця. Минулого тижня проводилися батьківські збори, на яких були і батьки дівчинки. Вони намагаються залагодити ситуацію, просили вибачення за вчинок доньки і казали, що у родині її ніхто не вчив саме так вирішувати конфлікти. Але якщо інші батьки ухвалять, що дитину потрібно відрахувати (статутом закладу це передбачено), питання буде винесено на педагогічну раду.

Найчастіше конфлікти та насильство виникають між учнями 5–8 класів. Психолог Рівненської української гімназії Світлана Баранюк зазначає, що причини насильства бувають досить різними:

— На дітей впливають події, які відбуваються у країні, вони бачать прояви насильства, зокрема через військові дії. Окрім того, для підліткового віку характерне самовираження за допомогою насильства над іншими… Щодо суб’єктивних причин, то не варто забувати про типологічні особливості кожної дитини. Є певні темпераменти, в яких закладена схильність до агресивного вирішення суперечок…

Щодо мобінгу, коли група цілеспрямовано цькує певну дитину, то він може проявитися, наприклад, якщо до уже сформованого класу приходить хтось новий. Тому відповідальність дорослих — ​грамотно ввести учня до колективу, відчути, хто у групі неформальний лідер, і залучити його. Цькування може бути спровоковане і тим, що дитина зверхньо поводиться, носить окуляри, є повненькою, належить до дуже багатої сім’ї або, навпаки, має застарілу модель телефона. Підлітковий світ вирізняється жорстокістю. І завдання дорослих — ​цю зайву енергію спрямувати у правильне русло: спортивні змагання, святкування, спільні поїздки до лісу чи подібні заходи, які об’єднують.

Дитині, яка зазнає насильства з боку однолітків, психолог радить звернутися до класного керівника або вчителя, котрий її розуміє та поважає. Або до священика, коли йдеться про невелику сільську школу. Проте важливим є батьківське тепло. Одна з технік відновного підходу до вирішення дитячих конфліктів — ​сідати у коло примирення, яке має правила: уважно слухати всіх учасників і обговорювати ситуацію. Це може бути і коло «батьки — ​діти», і коло «батьки — ​педагоги».

— Зайшовши у клас і заявивши дітям, що вони мають полюбити когось і по-іншому ставитися до нього, ви нічого не зміните, — ​каже пані Баранюк. — ​У своїй практиці я, спілкуючись з батьками, запитую, чи не погодилися б вони, щоб їхній син чи донька запросили однолітків додому для спільного проведення дозвілля? Додам, що батьки роблять ведмежу послугу дітям, коли вдома після батьківських зборів розповідають, що говорили про того чи іншого їхнього однокласника. Загалом варто зняти таку практику, як критика дитини на загал.

Левко ЗАБРІДНИЙ