Замість реорганізації — ​закриття? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.06 € 33.81
Замість реорганізації — ​закриття?

Фото із сайту 5.ua

Замість реорганізації — ​закриття?

Складною і непрогнозованою залишається ситуація на державному підприємстві «Волиньвугілля». Досі не погашена заборгованість із зарплати, яка сягнула майже десяти мільйонів гривень. У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості обіцяли це зробити до 10 лютого. Але хто ще вірить тим обіцянкам?

Кажуть, що шахтарі вчасно не отримують платні через низький видобуток вугілля. Але чому керівники різних рівнів — ​від прем’єр-міністра, очільника профільного відомства й до директорів відокремлених структурних підрозділів — ​не створюють належних умов для ефективної роботи гірників? Про застаріле, вщерть зношене обладнання, незадовільне забезпечення засобами індивідуального захисту, низьку організацію праці відомо всім. До цього додалися проблеми з реалізацією вугілля, яка давала змогу волинським шахтарям триматися на плаву, коли в бюджеті шукали для них гроші. Хтось додумався на «Західенерго», зокрема на Добротвірську ТЕС, постачати вугілля зі Сходу, а волинське — ​скеровувати десь туди. Чи реально таким чином заробити гроші? Але це ще, як кажуть, квіточки.

Чи думають у міністерстві, що це підприємство годує 700 волинських сімей?

Останніми днями шахтарські профспілки ошелешені новиною. Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик видав наказ № 74, згідно з яким шахта № 9 фактично переходить у третю групу, тобто до числа тих підприємств, які підлягають закриттю. І це при тому, що в кінці минулого року був затверджений план видобутку вугілля на цій копальні обсягом 116 тисяч тонн, 3400 м гірничих виробок, які б дали змогу підготувати гірничі роботи на

5 очисних вибоях. Не так давно була запущена нова лава. Це при тому, що вугілля з цієї шахти якісне — ​його зольність становить менше 30 відсотків, і воно йде безпосередньо споживачу, на ТЕС «Західенерго», собівартість його — ​2500 гривень. А запасів у 5,6 млн тонн(!) вистачило б на понад10 років.

Зараз ця копальня є структурним підрозділом ДП «Волиньвугілля», про реорганізацію якого поговорюють не один місяць. Відомо про створення Національної вугільної компанії, на яку покладали надії волинські гірники. То чому б не дочекатися цих структурних змін, а тоді, після погодження з трудовим колективом, приймати рішення? Чи думають у міністерстві, що це підприємство годує 700 волинських сімей?

У зв’язку з цим Волинський терком профспілки працівників вугільної промисловості та міська організація НПГ України терміново підготували звернення до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, голів ЦК профспілки працівників вугільної промисловості Віктора Турманова та НПГ України Михайла Волинця, в якому висловили своє категоричне несприйняття такого кроку профільного міністра. Замість того, щоб розібратися із ситуацією на ДП «Волиньвугілля», про що він отримав доручення після запитів народного депутата Ігоря Гузя, урядовець чинить по-іншому. Підписує згаданий наказ «Про затвердження Статуту державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська», чим порушує основну умову — ​погодження з профспілками, а також призначає на новостворене державне підприємство директора.

У листі профспілкові лідери Волині запитують: кому вигідно знищити цю копальню — ​гірничо-технічне обладнання продати за безцінь на вторинному ринку або порізати на металобрухт і швидко «нагріти» на цьому руки? Такі дії вони називають не чим іншим, як злочином та корупційними діями для особистого збагачення окремих осіб, і вимагають не допустити знищення шахти № 9 й зобов’язати міністра відмінити виданий із порушенням чинного законодавства наказ. До слова, починаючи з 2015-го, двічі були спроби закрити цю копальню, однак профспілкові активісти зуміли її відстояти. Але чому це питання знову виникло зовсім спонтанно зараз, коли стратегія дій на цей рік прийнята, не зрозуміло.

Голова Волинського теркому профспілки працівників вугільної промисловості Юрій Калістратов вважає, що переведення в третю групу цієї шахти ні до чого доброго не приведе. Адже, як відомо, «Бужанська» вже виставлена на приватизацію, тільки нема охочих її придбати. Десять мільйонів гривень, закладених у держбюджеті на безаварійне збереження шахти № 10 у 2018 році, — ​це фактично припинення її добудови. Найвірогідніше, таким чином хочуть цю перспективну копальню позбавити бюджетних грошей і виставити на приватизацію. Свого часу необдумано закрили шахту № 1, де ще було два нерозвинутих поля із запасами вугілля. Казали, там попрацює вже «десятка»… Хіба не можна було підійти економічно виважено, з урахуванням інтересів держави і людей, які трудяться на цих підприємствах?

У понеділок профспілкові шахтарські лідери Нововолинська побували в міністерстві, аби ще раз висловити своє невдоволення поспішно прийнятим наказом і переконати в абсурдності й нелогічності таких дій. Чи почує їх цього разу очільник відомства?