Курси НБУ $ 36.57 € 37.59
«Чого ж тобі, синку,  світ став не милим?»

Психологи радять: нехай краще дитина поплаче над мертвим хом’ячком, але знатиме: це — остаточно, це — втрата назавжди.

Фото youtube.com.

«Чого ж тобі, синку, світ став не милим?»

Щороку добровільно йдуть із життя понад дві сотні наших краян. Серед них є і діти. От і нещодавно на Волині менш як за два тижні втратили двох хлопців-підлітків із благополучних сімей. Чому вони лізуть у зашморг? Як запобігти цій страшній біді?

Самогубство у… 5 років від роду

Сьогодні в усьому світі людей хвилює тема дитячих суїцидів. В Україні за останні 30 літ таких випадків побільшало у 30 разів, статистика інших країн теж невтішна. Самогубцями стають навіть малюки, які ще не доросли до нещасливого кохання чи внутрішніх конфліктів. Вітчизняні дані, зокрема Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, свідчать: щороку в нашій державі 50—60 хлопчиків і близько 20 дівчаток до 12–літнього віку накладають на себе руки.

Ось шість випадків лише за один рік. У Миколаївській області третьокласник повісився на спортивному канаті після того, як посварився з батьками через прибирання кімнати. Із такої ж причини трішки молодша дівчинка з Білоцерківського району Київщини обрала смерть у зашморгу зі скакалки. На Закарпатті 9– літній хлопчик, що займався футболом, пішов із життя через несправедливу оцінку. У Сумській області після конфліктів із ровесниками наклав на себе руки 10–річний школяр, а в Рівненській та Одеській — з таких же причин 12–літні учні.

Жахливість ситуації в тому, що смерть у цьому віці для дітей — це гра, розуміння її остаточності приходить пізніше. Нинішнє покоління, що росте у віртуальному світі, не «вилазить» із комп’ютерних ігор, особливо відірване від реальності. Ображена дитина уявляє, як усі будуть плакати, як каятимуться батьки, а далі, думає, знову буде щасливе життя. Вона не в змозі усвідомити, що піде безповоротно.

Бути пильними мусять навіть батьки дошкільнят. Дехто переконаний, що малюки фізично не здатні вчинити суїцид. На 6-річну американку Саманту Куберськи колись накричала мама. Дівчинка заявила, що накладе на себе руки. Ні мати, ні три старші сестри не поставилися до того серйозно. Саманта повісилася на ремені батька. Вона була визнана наймолодшим у світі самогубцем. Але відтоді тільки в США ще сім одноліток Саманти вчинили суїцид.

А в Китаї нещодавно вбила себе 5-річна дівчинка, разом із сестрами та братом (старшій було лише 13) випивши пестициди. До такого кроку їх спонукало те, що мама пішла з родини — про це йшлося в передсмертній записці.

З дітьми треба говорити про смерть

Експерти вважають: кількість самогубств серед неповнолітніх зростає через доступність недитячої інформації — наприклад, про способи суїциду. Ще одна парадоксальна причина: несамовите бажання батьків захистити дітей від психологічних травм. Тож про смерть бабусь–дідусів, сусідів, тварин вони кажуть, що ті «пішли у кращий світ», «полетіли на небо», «тепер мають усе, що забажають», «стали невидимками», «чекають зустрічі з нами». Такі привабливі образи підштовхують до небезпечного кроку.

Психологи радять: нехай краще дитина поплаче над мертвим хом’ячком, але знатиме: це — остаточно, це — втрата назавжди.

Поштовхом до самогубства для дітей до 12 років можуть стати розлучення батьків, смерть собаки, очікування покарання за погану оцінку, позбавлення чогось цінного (викинули улюблену іграшку, відібрали гаджет, скасували святкування дня народження). Тож важко вгадати, що спонукає підлітка до такого вчинку.

Тільки щирі довірливі стосунки й співпереживання дадуть вам змогу відчути психологічний стан дитини.

Неможливо визначити і за характером дитини, чи схильна вона до надзвичайно гострої реакції. Бо під загрозою і сором’язливі, і боязкі, й імпульсивні, а також ті, що здатні довго накопичувати образи, схильні до істерик, демонстративні, чиї витівки часто даремно ігнорують.

Будьте із синами й доньками «на одній хвилі»

Науковий співробітник Національної дитячої лікарні Огайо (США) Аріель Шефталл вивчав суїциди дітей у 17 штатах майже десятиліття і визначив, що спільною рисою багатьох маленьких самогубців 5—11 років була гіперактивність. Дуже рухливі хлопчики й дівчатка, зазвичай веселі, галасливі, — і раптом група ризику? Саме вони не вміють вчасно «загальмувати», заспокоїтися, подумати. Тому психологи стверджують: кожну дитину треба навчити правильно переживати розчарування, образу, горе.

Виявлено чотири фактори, які різко знижують небезпеку суїцидальної поведінки: оптимізм, адекватна самооцінка, стійкість до стресів, прихильність до когось. Тому в багатьох країнах із батьками, вчителями, вихователями проводять тренінги, їх навчають, як виявити потенційних малолітніх самогубців, про що з ними говорити і навіть як допомогти іншим дітям у тому випадку, якщо однокласник наклав на себе руки.

Дорослі мають заохочувати дітей проявляти свої негативні емоції будь–яким допустимим способом. Бити подушку, малювати злість, скидати стрес спортом — це добре. Забороняючи прояви гніву, ви не виховуєте чемну дитину, а залишаєте її в небезпеці перед руйнівними сильними емоціями.

Розпізнавайте ознаки депресії. У разі підозри краще зверніться до фахівців. Якщо хвороба триває понад два тижні, з’являється ризик суїциду.

Гіперактивність — теж не особливість, а стан, що потребує лікування й корекції. Стежте, чи не намагається ваше чадо шкодити собі, заподіювати біль. Дитина, яка наважиться вбити себе, спочатку проходить стадію самоушкодження, тобто в неї зникає страх за своє тіло.

І головне — намагайтесь бути зі своїми синами й доньками «на одній хвилі». Вислуховуйте та співчувайте, коли вони засмучені, яким би несерйозним не здавався привід. Тільки щирі довірливі стосунки й співпереживання дадуть вам змогу відчути психологічний стан дитини.

Оксана КРАВЧЕНКО.

Telegram Channel