Курси НБУ $ 28.06 € 33.00
«Перший поверх затопило, і їжу нам доставляли надувними човнами з найближчого кафе»

Станіслав Грубізний разом з учасницями проекту з України в самому «серці» Сполучених Штатів — біля Капітолія.

Фото з особистого архіву Станіслава ГРУБІЗНОГО.

«Перший поверх затопило, і їжу нам доставляли надувними човнами з найближчого кафе»

Рожищенський старшокласник зрозумів американське життя

Сімнадцятилітній Станіслав Грубізний, учень Рожищенського НВК № 4, нещодавно повернувся до рідного міста після річного перебування в Сполучених Штатах Америки. А побував він у далекій країні завдяки програмі обміну майбутніх лідерів FLEX, яка є прекрасним шансом для українських старшокласників, котрі добре володіють англійською мовою, провести рік у відповідному середовищі, проживаючи в американській сім’ї та навчаючись у тамтешній школі.

У цій заокеанській родині Станіслав (крайній справа) прожив цілий рік.
У цій заокеанській родині Станіслав (крайній справа) прожив цілий рік.

 Як дев’ятикласник, він із першого разу не пройшов навіть початковий етап. Але юнак настільки загорівся бажанням утілити свою заповітну мрію про поїздку у США, що впевнено заявив батькам: «Я зможу!» Першою помічницею в досягненні наміченого стала мама Інна Феодосіївна — ​вчителька англійської мови Рожищенського НВК № 4, яка радо допомагала синові підвищити рівень володіння іноземною. Рік наполегливих занять — ​і хлопець став фіналістом програми, вдало подолав три відбіркові тури.

Станіслав Грубізний, не пройшовши першого разу конкурс, сказав: «Я зможу!»

У розмові зі Станіславом розумію, що вражень від поїздки — ​дуже багато. У штаті Техас юнак проживав у передмісті Х’юстона в сім’ї бізнесмена Девіда та працівниці банку Саралін, які мали дітей: сина Алекса, що навчався у випускному класі старшої школи, та дочку Дефні, ровесницю хлопця.

— Адаптуватися в родині було неважко, адже сім’я була дуже гостинною та привітною. Мене усіляко підтримували, тому почувався захищеним. Якщо говорити про освіту, то вона дуже відрізняється від української. Насамперед тим, що старша американська школа, в якій навчаються юнаки та дівчата 15–18 років, високої фахової орієнтації. Попередньо здобувши необхідний для життя рівень знань, у ній предмети кожен вибирає сам. Грунтовно можна опанувати ті, які потрібні для майбутньої професії. І це мотивує учня.

У старшій американській школі не вчитель іде на уроки до учнів, а школярі йдуть до нього. Заняття триває 52 хвилини, а перерва — ​лише шість, аби перейти з класу в клас. Педагог не відповідає за дисципліну на уроці, у закладі є спеціальна поліція, охорона. Але тут кожен знає, чому він сюди прийшов, тому взаємна повага — ​понад усе.

Великого значення в школі надають безпеці учня. Без спеціального посвідчення туди не потрапиш. Та й під час уроку двері класу замкнені. Серед предметів, які наш співрозмовник вибрав для вивчення, були не лише англійська мова, історія США, мистецтво, психологія, соціологія, а й такі незвичні для нас, як розробка роботів та лідерство. Тобто школа готує не просто освічену молодь, а й усіляко стимулює розвиток особистісних характеристик учнів.

Наголошує юний рожищанин і на доступності простих людей до представників влади. Учасники програми мали зустрічі з конгресменами, послами і були вражені їх простотою та відкритістю. Завдяки Алексові й Дефні Станіслав мав можливість оцінити не тільки шкільне життя тамтешньої молоді, а й її захоплення, відпочинок.

Американці — ​дуже привітні, тут можна познайомитися і за вечір стати друзями.

— Американці — ​дуже привітні, тут можна познайомитися і за вечір стати друзями. Щодо відпочинку, то влаштовують вечірки вдома, зустрічі на природі, популярний серед молоді і спорт. Наприклад, завдяки своїй заокеанській сім’ї я відвідав понад десять штатів. Краєвиди кожного з них вражають. А ще американці з юних літ намагаються власноруч заробляти. Загалом самостійності та відповідальності тут навчаються раніше, аніж в Україні, — ​зізнається Станіслав.

Незабутнє враження на хлопця справили екскурсії Гарвардським університетом.

— Це не просто храм науки, а різноманіття культур і націй, де всім комфортно. Там не зважають на твої погляди, віру, переконання, одяг, цінують твій розум і бажання здобути нові знання. І це вражає. Та не тільки в Гарварді, а й в американській школі нема розрізнення за кольором шкіри чи певними проблемами зі здоров’ям. Суспільство сприймає людину такою, якою вона є, і надає всім рівні можливості, — ​ділиться своїми спостереженнями Станіслав.

Примхи американського клімату юнак відчув особисто. Саме в час його візиту лютував ураган Харві. Регіон пережив серйозні підтоплення через зливу. Згідно з даними метеорологів, у найбільшому місті штату Х’юстона та його околицях випала рекордна кількість опадів. Харві став найпотужнішим ураганом на території США за останні 12 років.

— Мені довелося побачити, як працюють служби в надзвичайних ситуаціях, наскільки дружні самі американці в подоланні наслідків лиха. Ми три дні мешкали на другому поверсі будинку, бо перший був затопленим, не виходили з дому. Нам доставляли їжу надувними човнами з найближчого кафе. І все це на благодійній основі. Загалом волонтерство в США дуже розвинене. Тут цінують допомогу ближньому і бажають реалізовувати її навіть у щоденних справах, — каже хлопець.

Але не тільки незабутні враження привіз юнак із чужої країни, а й тверде переконання, що Україна має шанс змінитися.

— Починати треба з виховання націо­нальної гордості. Слід з дитинства вчити цінувати рідне, власну культуру. Після програми я змінив ставлення до світу, навчився ефективно використовувати вільний час, зрозумів, що потрібно працювати над собою, розвиватися, аби досягти в житті певної мети. Скажу відверто, я хотів би отримати освіту за кордоном, але застосовувати здобуті знання в Україні. Бо вірю, що нашу країну можна змінити, — ​зізнається Станіслав Грубізний.

Тетяна БОЯРИН