Коли влада перестане жити за принципом «Після нас – хоч потоп»? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.75 € 31.49
Коли влада перестане жити за принципом «Після нас – хоч потоп»?

Позичаєш — чуже, а віддавати треба своє...

Фото ipress.ua.

Коли влада перестане жити за принципом «Після нас – хоч потоп»?

Президент Білорусі Александр Лукашенко ще рік тому відмовився від грошей Міжнародного валютного фонду, тому що це шок для людей. Можливо, нам теж треба не йти на поводу у МВФ, який вимагає підняти ціну на газ до ринкової?

 

  Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,  народний депутат України (м. Луцьк):

— Порушене для обговорення питання стосується кожного, адже Україна «в боргах, як у шовках». Усі ми разом і кожен окремо боргуємо МВФ, тому тенденція до зростання зовнішніх позик не може не тривожити. У суспільстві наразі активно обговорюють, чи доцільною є валютна «кабала», чи правильні наміри уряду вкотре підвищити тарифи на виконання зобов’язань перед МВФ? Для того, щоб відповісти на ці питання, важливо знати стратегію МВФ як організації, в стосунках з якою виграли лише сильні країни-гравці — Аргентина (2006), Бразилія (2005), Південна Корея (2001), Ісландія (2015), Латвія (2013), Угорщина (2013), Македонія (2015), Румунія (2015), Росія (2006), Туреччина (2013) і Уругвай (2006). Це лише шоста частина від тих, хто позичав. В усіх інших спостерігалися процеси фінансово–економічної стагнації, державної кризи. Натомість є практика країн, які розпрощалися з МВФ — до прикладу, Туреччина, яка зуміла швидко сплатити боргові зобов’язання у 2008–му, і почала стрімко розвивати економіку.

Або інші країни (Болгарія, Естонія), які шукали внутрішні резерви стимулювання економіки: проводили реальну боротьбу з корупцією (а не імітацію!!!), податкову реформу, зменшували бюджетні витрати. Уряд повинен зрозуміти: кабальні умови МВФ — це дорога в нікуди! І якщо Греції пробачили 300 мільярдів доларів та додали ще 80, то в Україні за 2 мільярди доларів народ зроблять жебраками. Вихід є, рішення є, досвід інших країн є. Потрібна політична воля. Але влада зайшла у пік виборчого процесу, тому не до реформ і економіки.

 

   Віктор ПИНЗЕНИК,  народний депутат України (м. Київ):

— Треба розуміти, що ми долари не друкуємо. Міжнародний валютний фонд позичає гроші тоді, коли вже ніхто їх не дає. А у нас величезний дисбаланс зовнішніх платежів. Його не покрити українською валютою. Національний банк може надрукувати гривню. Але запропонуйте, наприклад, Франції, Німеччині чи Польщі розрахуватися нею за товар? Вони не приймають наших грошей, а приймають долари. І цей дисбаланс ніхто не може покрити. Тому якщо відмовимося від допомоги МВФ, то заплатимо додатковою глибокою девальвацією національної валюти.

 

    Денис П’ЯТИГОРЕЦЬ,  радник голови Волинської обласної державної адміністрації (м. Луцьк):

— Я розумію, чому такий крок зробив президент Білорусі. Він дуже хотів показати свою лояльність Путіну, від якого повністю залежний. В Україні соціалістично налаштовані діячі також говорять про те, що ми можемо прожити без кредитів. Але у нас є серйозна проблема — країна залежна від експортно–імпортних операцій. З початком війни, після втрати російського ринку наш експорт скоротився на 40 відсотків і триває переорієнтація на європейські ринки, а в країні не вистачає валюти. Тому кредит МВФ — це «необхідне зло», без якого нам не обійтися, щоб втримати економічну ситуацію під контролем.

 

    Андрій ТУРАК,  директор ПОСП ім. Тараса Шевченка, депутат обласної ради (с. Угринів Горохівського району):

— Щодо Лукашенка, то він правильно зробив — це вчинок керівника держави, який дбає про своїх людей. Україні також треба відмовитися від таких подачок, які не вирішують проблеми, а лише заганяють, як кажуть, у глухий кут. Адже борги рано чи пізно треба віддавати — якщо не нам, то нашим дітям, онукам.

Ми можемо самі заробляти чималі кошти, зокрема на митниці. А ще, поборовши корупцію всередині країни. Це ж мільярди доларів «вивільняться» і будуть використані для загального блага. В одній з телепередач показували, як верхівка нашої влади відпочиває на закордонних курортах, які суми витрачає на перельоти. Цим багачам підняття ціни на газ не страшне — вони ще накрадуть. А що говорити про людей з мінімальною зарплатою у 3 723 гривні?! І сьогодні багато хто не платить за комунальні послуги, а при зростанні вартості буде ще складніша ситуація. Потрібні реформи — ефективні, розумні, а не лише задекларовані. І тоді не будемо йти на поклін до МВФ.

 

    Ігор НИКИТЮК,  директор департаменту фінансів Волинської облдерж­­ад­мі­ністрації (м. Луцьк):

— Без грошей Міжнародного валютного фонду ми не обійдемось. Україні виділили значні суми в минулі роки, які треба віддавати. Мусимо позичити, щоб повернути кредити. Самі цього зробити ми не спроможні. Вже зрозуміло, що цьогорічний держбюджет не виконується. Тому без МВФ може бути дефолт. До чого це може призвести — зрозуміло… А щодо підняття цін на газ (це нібито є вимогою МВФ, хоч нам тих вимог не показують), то кожен, хто позичає гроші, ставить якісь умови. Зі свого боку уряд робить все можливе, щоб зменшити навантаження на найбільш вразливі категорії населення. І це в принципі вихід — я маю на увазі субсидії, які повинні захистити людей за рахунок бюджету.

 

    Людмила КИРДА,  депутат Волинської обласної ради (смт Маневичі):

— З одного боку, економічні експерти прогнозують, що без чергового траншу від МВФ буде таке знецінення національної валюти, що в країні може виникнути переддефолтний стан. А з іншого, взявши черговий транш, ми погоджуємося на їхні вимоги. Я вважаю, що МВФ цим користується і постійно шантажує Україну. Навіть якщо ми отримаємо ту чи іншу кредитну суму, вона все одно піде на погашення попередньої, а наші громадяни від того не виграють. Єдине, що на них очікує, — збільшення тарифів, ціни на газ і зниження рівня життя. Пора вже нашій владі не зазирати до чужих кишень, а піднімати економіку власними силами, починати вилазити зі страшної боргової ями. Простим людям всі ці транші тільки на шкоду, бо тягнуть за собою зростання цін.

 

    Тарас ЩЕРБЛЮК,  голова Горохівської районної ради (м. Горохів):

— Цими позичками ми заганяємо себе у глухий кут, у яму, з якої ніхто не знає, як вибратися. МВФ ставить нас у нереальні для виживання умови, які призводять до зубожіння України і українців. Вважаю, що гроші, взяті позиками, мали б бути скеровані на розвиток економіки, а не на проїдання. Якби так було з самого початку, ми б не потребували зараз траншів Міжнародного валютного фонду. Тому я категорично проти нищівних кредитів.

 

    Олег ТРИБОЩУК,  заступник начальника головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (м. Луцьк):

— Якщо врахувати непросту ситуацію в державі, існуючий конфлікт на Сході України, то уряд правильно діє, що не відмовляється від коштів Міжнародного валютного фонду. Вони нам потрібні, як і будь–які інші інвестиції в економіку. Без них погіршиться життя населення. До того ж ще й маємо віддавати борги попередніх урядів, утримати гривню і наростити економіку. Поки що країна не може обійтися без зовнішніх запозичень, а Міжнародний валютний фонд дає дешеві кредити. Щодо умов, які він ставить, то до них слід підходити зважено.

 

    Алла БАБІНА,  завідувачка алергологічного відділення обласної клінічної лікарні, головний позаштатний алерголог управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації (м. Луцьк):

— На мою думку, кредитування МВФ не є розв’язанням економічних проблем, які стоять перед Україною. Позичені кошти доведеться віддавати. Було б набагато краще, якби наша влада намагалася задіяти внутрішні ресурси. А вони є. Це втрати від тіньової економіки, контрабанди, корупційних схем, які за масштабами перевищують суми кредитів МВФ. Але замість того, щоб протистояти цим явищам, наші можновладці їх породжують. Складається враження, що вони живуть за принципом «Після нас — хоч потоп». А для простих людей виконання вимог МВФ про підвищення ціни на газ стане катастрофою, геноцидом. Кажуть, відмова від траншів призведе до того, що країна не зможе розрахуватися з іншими боргами, а це стане причиною подальшого знецінення гривні, дефолту. Та якщо зважати на багатомільярдні статки, які задекларували наші «верхи», то здирати з народу останній гріш — це гріх на їхній совісті.

 

    Павло ДУБІНЕЦЬ,  настоятель храму великомучениці Параскеви (с. Морочне Зарічненського району Рівненської області):

— У своєму повсякденному житті ми з вами хоча б іноді, але позичаємо гроші в кума чи брата, адже не завжди їх вистачає. Білоруський президент Лукашенко відмовився від кредиту МВФ, тому що сподівається отримати кошти від Росії, а також може «потрусити» своїх олігархів. Оскільки Україна знаходиться в глобалізованому світі, то нам без зовнішніх кредитів просто не вижити. Але в першу чергу треба дати по руках тим, хто розкрадає бюджетні кошти, тим, хто не платить податків.

   Бліц провели Алла ЛІСОВА, Катерина ЗУБЧУК, Мирослава КОЗЮПА, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Тамара ТРОФИМЧУК, Євгенія СОМОВА, Людмила ВЛАСЮК, Леся ВЛАШИНЕЦЬ, Василь УЛІЦЬКИЙ, Кость ГАРБАРЧУК.