Погоду підкаже… парасолька

За «авторське право» на парасольку сперечаються багато східних країн. Одна з версій, що в Х столітті до н. е китайський тесляр виготовив для своєї дружини «дах, який завжди при ній». «Новинку» відразу перехопили представники монаршої влади і вона стала атрибутом найвищої розкоші, що символізує статус і багатство її власника. Чим знатнішою була людина, тим більше зонтів її свита мала право носити за нею. Володар Індії мав їх 13, що символізувало сонце і розташовані навколо нього 12 знаків зодіаку. А в Тибеті білі або жовті парасолі вважаються символами духовної величі, тоді як світській владі їх виготовляли з павиного пір’я. Відомо, що король Сіаму прогулювався під покриттям із сімома куполами, прикрашеним діамантами і золотом. Королю Бірми зробили 24 куполи, за що він отримав прізвисько «повелитель 24 зонтів». Культ парасольки існував навіть в африканських державах, де вона нарівні з короною була символом влади.

 У середньовічній Європі з’явилися чарівні мереживні парасольки. Їх дами використовували як елегантний аксесуар і захист від сонця, бо засмага на обличчі вважалася ознакою бідності. А у ХVІІІ столітті англієць Джонас Хенвей замінив тканину на більш щільну і вийшов на прогулянку в похмуру погоду. Лондонські вулиці зустріли дивака реготом і свистом, адже вважалося, що це виключно жіноча річ. Та вже дуже скоро зрозуміли, що таке пристосування — порятунок для тих, у кого немає екіпажа. Парасолю масово почали використовувати для укриття від дощу, і це виявилося настільки практичною функцією, що вона стала основною. У 1769 році в Парижі навіть відкрився перший прокатний магазин зонтів від опадів.

В Тибеті білі або жовті парасолі вважаються символами духовної величі.

На парасольку часто спрямовували нестримну фантазію винахідники. Наприкінці ХІХ століття один із них прикріпив до модного аксесуара довгий металевий стрижень, який з’єднувався із землею дротом, чим перетворив його… на громовідвід. У середині ХХ століття у США зонт почали використовувати в цілях захисту: після натискання на ручку парасолька вмикала звук сирени й одночасно виприскувала сльозогінний газ. У них зберігали гаманці, трубки, письмове приладдя та інші дрібні предмети, які завжди потрібно мати «під рукою». Для цього майстри на замовлення вшивали у вироби потаємні кишеньки. У 1969 році Бред Філіпс отримав патент США на складний зонт, а вже через рік їх почали масово продавати.

Сьогодні це предмет високотехнологічний. Інженери та програмісти створили парасольку Оombrella, яка сама підкаже, коли її треба взяти, і навіть не дасть себе забути, наприклад, у кав’ярні. В її ручку вмонтовані датчики, що вимірюють тиск, вологість повітря, температуру та попереджають про необхідність нею користуватись. Можливість підключитися до телефону дасть змогу отримати повідомлення про те, що власник забув свою «розумну» парасольку. Автори ідеї — французи. Вони запровадили цілу погодну соціальну мережу wezzoo, щоб користувачі зонтів ділились своєю погодою, долучаючи фото та виміряні на місці показники, адже вмонтована камера покаже все, що «бачитиме» навколо себе.

А японці придумали парасольку, яка не боїться вітру. Для цього інженери з Токійського інституту індустріальної науки вивчили, як складають та розправляють свої крильця бедрики. Для проведення дослідів інсектологи навіть імплантували комахам штучні частини тіла з прозорої гуми з вуглепластиковими датчиками, а потім знімали на надшвидкі камери. Надалі дослідники планують відтворити будову крилець, аби перенести її на конструкцію парасолі, яка має бути еластичною, міцною та значно зручнішою, ніж звичайна.

У 2012 році у місті Агеда в Португалії облаштували яскраву і неповторну інсталяцію «витаючі парасольки». Ідея дуже сподобалася не тільки місцевим мешканцям — її почали використовувати по всьому світу. В турецькій Анталії на вулиці парасольок використали аж 600 зонтів найрізноманітніших кольорів. У 2016 році схожу інсталяцію вперше в Україні зробили у Львові. Минулоріч казкову Алею парасольок відкрили у парку імені Лесі Українки в Луцьку.