Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
«Корова не доєна, а я серіал дивлюся»

Фото uloop.com.

«Корова не доєна, а я серіал дивлюся»

Від багатьох сільських жителів нині чуємо нарікання: «Одна була «віддушина», але й тієї позбавили». Відімкнення аналогового телебачення людей обурює. Чоловіки не уявляють життя без новинних передач, жіноцтво — ​без улюблених серіалів

Розповідають, коли за радянських часів у період «перебудови» почали демонструвати багатосерійне кіно про рабиню Ізауру, то навіть найгарячішої пори, коли садили картоплю, городи порожніли, бо люди бігли дивитися продовження сльозливої історії. Тоді усі втомилися від пропагандистських передач про партійні з’їзди, телесеріали були чимось новим, незвичним. Однак і сьогодні для багатьох – це єдина розвага. Якось довелося почути таке напівжартівливе зізнання:

— Часом корова не доєна, а я кіно дивлюся. А зимою вечори довгі, сидиш перед телевізором, жуєш щось смачненьке і «кайфуєш». Ми давно «тарілку» купили. Чоловік каже, що в мене телезалежність.

Втім, це зовсім не жарти. З психологічної точки зору, люди дивляться серіали, бо їм не вистачає яскравих подій у реальному житті. «Перегляд їх — ​наче довготривалі стосунки. Ми спостерігаємо за героями протягом довгого часу — ​це створює ілюзію, що ми з ними зріднилися. Людина, яка дивиться один фільм за іншим, швидше за все відчуває дефіцит повноцінних стосунків у житті, або перебуває в депресивному стані. Залежність цю можна прирівняти до переїдання або алкоголізму», — ​запевняють дослідники Техаського університету.

За 15 хвилин до фіналу сюжет стає нуднішим. Зберіть волю в кулак і «відповзіть» від екрана. Повірте, ви нічого не втратите.

Найпоширеніший прийом, що змушує нас «прилипати» до екранів, — ​це відкритий фінал кожної серії. «Знов обірвали в найцікавішому місці», — ​обурюємося, і з нетерпінням чекаємо наступного дня. Психолог і дослідник медіа Ратгерського університету Роберт Кьюбі переконаний: усе, що ви бачите на екрані, — рухи, жести, зміна кадрів і планів, — «вмикає» орієнтовний рефлекс — ​сукупність реакцій організму на нові подразники. Якщо у кінокартині відбувається сцена битви або один із героїв спрямовує зброю на іншого, то тіло і мозок реагують так, наче вам особисто загрожує небезпека: судини головного мозку розширюються, м’язи напружуються. Відірватися від екрана стає фізично неможливо. Захопливі сюжетні повороти — ​не єдиний спосіб запустити орієнтовний рефлекс. Згідно з дослідженнями, щоб «увімкнути» цей механізм, досить швидкої зміни кадрів. Цей технологічний прийом і робить нас «телеманами».

Ще одна фізіологічна причина серіальної залежності — ​задоволення від перегляду. Через 30 секунд після початку нової серії мозок переходить у режим альфа–хвиль, які проявляються, коли ми перебуваємо в спокої, у блаженстві. Права півкуля мозку (що відповідає за емоції) починає працювати активніше за ліву (яка відповідає за логіку), і відбувається викид ендорфінів, гормонів задоволення. Однак серія закінчується, а перерваний «кайф» можна порівняти із синдромом відміни у наркоманів.

Що робити, якщо ви витрачаєте забагато часу на перегляд серіалів? Треба ж і уроки в дітей перевірити, і улюбленим рукоділлям хочеться зайнятися, і хатні справи не відкладеш… Спробуйте не додивлятися серії до кінця. За 15 хвилин до фіналу сюжет стає нуднішим. Зберіть волю в кулак і «відповзіть» від екрана. Повірте, ви нічого не втратите.

Оксана КРАВЧЕНКО

Telegram Channel