Мандрівника радо зустрічали по всій Україні, а діти переконувалися: мрії здійсненні!
Волинянин здолав до могили Кобзаря 800 кілометрів пішки
Шевченкознавець, громадський діяч і волонтер, керівник організації «Меценати для солдата» Руслан Теліпський своє піше паломництво до Чернечої гори назвав Тарасовим дороговказом, бо переконаний — великий поет завжди буде духовним сонцем для нашої нації і прикладом самопожертви у боротьбі за право на гідне місце у світі. Чоловік із українським прапором провів у дорозі 4 тижні — без грошей, із мінімумом продуктів, із рюкзаками за плечима. Головна його мета — донести до людей Шевченкові заповіти, оскільки саме вони з’єднають Україну
24 серпня наш земляк вирушив із прифронтового Слов’янська до Канева, поєднавши три найбільші захоплення свого життя — творчість великого Кобзаря, фотографію і туризм. Руслан Теліпський присвятив свою ходу подіям новітньої історії України: вшануванню полеглих Героїв Майдану та бійців Небесного легіону. Це і вдячність українським військовим, які захищають східні території. А ще ця подорож заради духовної підтримки кремлівських бранців, котрі борються з окупантом голодуванням, і задля духовної єдності українського народу, символом якої є постать Тараса Шевченка.
Це не перший такий похід Руслана — 10 років тому він пройшов понад тисячу кілометрів до Чернечої гори з Луцька, місцями перебування великого поета. Як і тоді, у кожному місті та селі, через які пролягав шлях, фотографував пам’ятники Кобзареві, щоб зібрати якомога більше світлин цих постаментів. У його архіві — 1300 із 30 країн світу та 5 континентів. До слова, неповторність його колекції ще й в тому, що монументалістикою шевченкіани ніхто системно не займався, тож фотоархів волинянина, зібраний однією особою на ентузіазмі та за власний кошт, став чи не найбільшим в Україні й зацікавив дослідників.
За 28 днів Руслан пройшов сотні населених пунктів.
За 28 днів Руслан пройшов сотні населених пунктів, зокрема Слов’янськ, Лиман, Кремінну, Красноріченське, Сватове, Куп’янськ, Шевченкове, Малинівку, Харків, Пересічне, Богодухів, Охтирку, Гадяч, Заводське, Лохвицю, Варву, Пирятин, Гребінку, Драбів, Гельмязів та, власне, і сам Канів. Мандрівник пересік 7 областей, пішки здолавши 800 кілометрів. Біля кожного пам’ятника Тарасові Шевченку проводив невеликі віча, на яких йшлося про Україну, справжній патріотизм… Де б не був, його всюди зустрічали місцеві мешканці, не байдужі до історії та долі Батьківщини. Вони ж і допомагали волонтерові в нелегкій дорозі — годували, пускали на ночівлю.
А о 4-й Руслан прокидався — і йшов далі. У середньому за день долав 35 кілометрів. «Багато людей підходило. Коли бачили прапор, реагували позитивно і вигукували «Слава Україні!» — «Героям слава!», — розповів Руслан Теліпський. У деяких містах відвідував школи і бібліотеки, де розповідав учням та педагогам, що Тарас Шевченко — це духовна основа власного самоусвідомлення, намагався прищепити любов до країни, ознайомити із подвижницькою ідеєю ходи. А на Полтавщині відвідав могилу і вшанував пам’ять видатного українського патріота, науковця та поета Євгена Гребінки в селі Мар’янівка, який був великим приятелем Шевченка та завдяки котрому у світ вийшла настільна книга всіх українців — «Кобзар».
У Каневі, куди прибув 21 вересня, Руслана зустрічали студенти, які разом із мандрівником піднялися на Чернечу гору до могили Тараса Шевченка. На святому для кожного українця місці лучанин звернувся до співвітчизників із закликом побувати на могилі Кобзаря.
