«Просимо владу закрити смертельний бізнес у нашому селі» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.96 € 30.47
«Просимо владу закрити смертельний бізнес у нашому селі»

Ось так усі гуртом пішли на розмову до власників «точки» з продажу самогонки.

Фото: Олександра ДУРМАНЕНКА.

«Просимо владу закрити смертельний бізнес у нашому селі»

Торік у липні жінки Майдану-Липненського, що в Маневицькому районі, збирали антисамогонний майдан з приводу «біди, яка, як злоякісна пухлина, пожирає щастя, здоров’я, життя не лише окремої родини, а й цілого села». Про цю акцію ми розповідали в репортажі, надрукованому в нашій газеті. На жаль, проблема, про яку йшлося, і сьогодні не менш актуальна

У Майдан-Липненський нас покликав лист, у якому йшлося про те, що люди не можуть далі миритися з цим жахом: у селі в будь-яку пору доби можна придбати горілку. І найпершими постачальниками згубного варива є брати Сокольці. Того літнього дня ми розмовляли і з тими, хто б’є тривогу, бо «чоловіки помирають, а жінки залишаються з дітьми на руках», і з самими «героями» — ​братами Сокольцями. «Дайте слово, що не будете продавати горілки», — ​таку вимогу поставили мешканці Майдану-Липненського. І одержали це слово.

Все почалося з цього листа.

Правда, з допомогою правоохоронців — ​їх викликала сільський голова Гораймівської сільської ради Неля Борсук (як представник влади вона прийняла на себе найбільший «удар» матюків, на які брати Сокольці, зокрема Григорій, не скупилися, сприйнявши візит людей як незаконне вторгнення у їхнє приватне життя). І хоч поки поліція добиралася в село, «бізнесмени» встигли поховати бражку чи повиливати, усе ж було одержано розписку. Григорій Соколець зобов’язався «ніколи спиртного власного виробництва не збувати».

Так нас зустріли спочатку.

 Це був перший крок до того, аби «точка» закрилася. Спочатку в телефонній розмові із сільським головою Нелею Борсук можна було почути, що після клятвеної розписки брати справді не торгували своїм варивом. А чи стали чоловіки у Майдані-Липненському менше пити? Оце вже питання, на яке важко відповісти однозначно. За словами сільського голови, хтось (а в селі 40 холостяків, які вже зранку шукають, де похмелитися) переключився на пиво та вино з місцевого магазину. А хтось почимчикував у село Осова, яке за кілометр від Майдану-Липненського, знаючи, що там є постачальники самогону.

Коли нещодавно ми зателефонували Нелі Миколаївні і поцікавилися, яка ж нині ситуація зі «смертельним бізнесом у селі», то зрозуміли, що «наша пісня гарна, нова — ​починаєм її знову…»

 Тут могли б зарадити лише великі штрафи, ​щоб раз заплатив — і десятому заказав.

— В останні два місяці, — ​розповіла сільський голова, — «точка» Сокольців запрацювала по-старому. Це точно. Вже Григорій приносив у сільську раду штраф — ​170 гривень. Судячи з цього, у нього побували працівники поліції і, зафіксувавши факт самогоноваріння та його збуту, притягли чоловіка до адміністративної відповідальності. Тільки що ж це за сума? Її Сокольці можуть щомісяця сплачувати і не будуть у програші зі своїм прибутковим бізнесом. З приводу біди, яка нищить село, я писала свого часу народному депутату Ірині Констанкевич. Знаю, що вона направляла свій запит у Маневицьку райдержадміністрацію, у головне управління Національної поліції Волині, додаючи і ксерокопію мого листа. Після цього на черговій сесії Маневицької районної ради депутати виступили з пропозицією про збільшення штрафу за збут самогону і скерували своє клопотання у Київ. Бо ясно, що на місці це питання не можна вирішити. Треба, щоб у парламенті прийняли поправки до закону.

... А згодом розмова стала «гарячою»!

 

Тобто і сьогодні проблема, з якою зверталися жителі Майдану-Липненського, залишається такою ж болючою, як і була. І не лише в цьому селі, а й у Гораймівці, інших довколишніх населених пунктах. На рівні дільничного, котрий має у своєму підпорядкуванні п’ять сільрад, її не владнати. Так само, як і візитами на «точки», навіть велелюдними, з участю представників влади. «Сокольців», на жаль, по селах багато. Усовіщати їх, посилаючись на біду, яку вони сіють, — ​справа невдячна і безперспективна. Тут могли б зарадити лише великі штрафи — ​щоб раз заплатив, і десятому заказав.

За допомогою поліції люди добилися у Григорія Сокольця розписки, що не торгуватиме горілкою власного виробництва.

До речі, на Рівненщині, зокрема в селі Чудель Сарненського району, як розповідала недавно наша газета, священик застерігає людей, що тих, хто продає алкоголь, не хоронитиме як православних. Деякі «точки» нібито вже позакривалися. Може, і волинянам перейняти цей досвід?