Етика розлуки: не бреши, не мстися, не знецінюй того, що було! - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.14 € 27.85
Етика розлуки: не бреши, не мстися, не знецінюй того, що було!

Фото dpchas.com.ua.

Етика розлуки: не бреши, не мстися, не знецінюй того, що було!

У кожного з нас — ​своя правда, але…

Хтось, розлучаючись із партнером, негайно знаходить в очах близьких, рідних німб святого великомученика, а комусь дістаються диявольські роги й копита. Хто з чим залишиться — ​лише питання піару і грамотно вибудуваної кампанії із залучення на свій бік союзників–друзів, родичів і навіть підписників. При цьому найчастіше геть ігнорується той незаперечний факт, що у стосунках відповідальність на партнерах завжди лежить порівну.

«А як же жертва?»  ​запитаєте ви. По–перше, я веду мову про партнерські стосунки, а зв’язок із жертвою апріорі не є таким. По–друге, якщо «жертва» не сидить на ланцюзі в сирому підвалі, у неї завжди є вибір. І мене не вражають історії про те, що «немає куди йти». Краще в нікуди — ​в ніч, у сніг, в комірчину для швабр, але не залишатися і не терпіти те, що приносить біль і відчай. А якщо ви вважаєте, що «можна і потерпіти» — ​аби в теплі, то, як я вже сказала, це ваш вибір.

Але повернемося до нашої теми. Є в стосунках якась подоба «медалі за звитягу» — ​френдзона, яку вручають тим, котрі, «розлучившись, залишилися друзями». Френдзона — ​це ніби знак відмінності — ​ознака зрілих особистостей і правильно вибудуваних комунікацій. Особисто я грішу гарними стосунками майже з усіма своїми колишніми. З їхнього благословення і згоди, зрозуміло. Але не всі розлуки проходять гладко. Про когось не бажаю чути я. Хтось не хоче чути про мене. І якщо людина відкрито каже, що залишитися друзями не вийде, необхідно поважати позначені кордони і не нав’язуватися. Інакше однобока спроба «зберегти хоч щось» із медалі перетворюється на клеймо.

Річ у тому, що всі ми схильні розглядати стосунки лише з одного ракурсу — ​зі свого. Тому коли все валиться, околиці наповнюються стогонами: «Я для нього… а він, невдячний… Я їй… а вона не оцінила…» Але мало хто здатний зрозуміти: те, що видається нам добром, для партнера дійсно може виявитися «токсичним».

Уявіть, що ви з найблагородніших спонукань підібрали пораненого тигра — ​волелюбного хижака, якому треба заганяти здобич, вбивати і пожирати, поки б’ється пульс і кров гаряча. Ви вилікували його, і він до вас прив’язався. Ви вирішуєте залишити його вдома, насипаєте йому повну миску «Віскасу» і дозволяєте спати в своєму ліжку. Ви разом виходите у світ, без страху чухаєте йому живіт, і здивована публіка захоплюється гармонією, яка панує у ваших стосунках. Вам здається, що ви ніяк не обмежуєте його свободу, і тигр вас навіть любить — ​наскільки дикий звір взагалі здатний любити причину своєї неволі. Він ігнорує бажання вбивати і зусиллям волі давиться заради вас «Віскасом».

Не впевнена, що десь існує етичний кодекс розлук, але завжди є інтуїтивно зрозумілі правила поведінки. Найголовніший принцип, мабуть: не роби іншому того, що не хочеш отримати сам.

Як ви думаєте, чи надовго вистачить цієї ідилії? У якийсь момент тигр зірветься і втече з цих дійсно токсичних для нього стосунків. І якщо ви хоч трохи розумієтеся на тиграх, ви приймете це тихо і спокійно — ​як констатацію факту. І зрадієте, що ваш звір отримав нарешті довгоочікувану свободу. Але біда в тому, що більшість із нас нічогісінько не тямить у тиграх і буде оплакувати свою втрату, демонструючи людям повну миску «Віскасу» і щиро дивуючись, чого йому не вистачало.

Як і на початку стосунків, визначати правила спілкування після їхнього закінчення потрібно вдвох. Ви поодинці вільні вирішувати, забути чи ні колишнього партнера. Рішення ж залишитися друзями може бути тільки обопільним. Дружба — ​це добро. А зробити його тому, хто цього не потребує, неможливо.

Не впевнена, що десь існує етичний кодекс розлук, але завжди є інтуїтивно зрозумілі правила поведінки. Найголовніший принцип, мабуть: не роби іншому того, що не хочеш отримати сам. І цілком можливо, що коли пристрасті вляжуться, ваш партнер сам прийде з пропозицією миру і дружби.

Якщо, звичайно, ви обидва будете дотримуватися основних принципів розлуки.

Як гідно розійтися: 5 «НЕ»

1. Не бреши. Не говори дурниць і гидот про свого колишнього партнера. Єдиний, кого це виставляє в непривабливому світлі, — ​це ти сам.

2. Не мстися. Хоч би як було болісно зараз, помста не приведе ні до чого доброго. Вона лише зв’язуватиме тебе по руках і ногах, заважаючи рухатися далі. Найкращий спосіб «поквитатися» — ​це відпустити ситуацію і бути щасливою.

3. Не патякай про особисті подробиці життя з партнером. Не опускайся до підлості. Якими б «гарячими» не були взаємини вашого особистого життя, не варто їх афішувати. По–перше, ти сама жила з цією людиною, а отже, ці особливості тебе не бентежили. По–друге, слухати всі, безумовно, будуть із цікавістю — ​але лише для того, щоб тебе ж і обговорити за твоєю спиною.

4. Не стеж. Не створюй собі проблем, відслідковуючи життя партнера в соцмережах. Якщо тобі необхідно щось сказати, зателефонуй йому або напиши. Висловися і постав крапку. По–перше, сталкінг не призводить ні до чого хорошого і, крім того, тягне на кримінальну відповідальність. По–друге, поки ти розглядаєш знімки його нового життя, ти втрачаєш своє.

5. Не знецінюй того, що було. Ні досвіду минулих стосунків, ні хороших рис колишнього партнера. Так, у вас не склалося, але у нього все ще залишилося те приголомшливе почуття гумору, яке спочатку тебе і захопило. Так, ви розлучилися, але ти навчилася кататися на гірських лижах і відкрила для себе кількох класних музикантів.

Після кожних стосунків у душі залишається слід. Буде він шрамом чи суттєвим досвідом — ​вирішувати тобі.

Вікторія КЕЙЛІН,
журналіст, психолог, педагог