На війні вцілів, удома вбила…медицина

У 2014–му чоловік пройшов пекло війни на Сході, врятувавши життя не одному бойовому побратиму під Луганським аеропортом. Повернувся додому, працював водієм автобуса, піклувався про свою родину. При прохо­дженні щорічного медичного огляду у військовому госпіталі в Леоніда виявили новоутворення на печінці. З районної лікарні його направили в одну з приватних клінік, де чоловік мав пройти обстеження на спіральному комп’ютерному томографі. Там йому, не зробивши попередніх досліджень на алергічну реакцію, ввели у вену контрастну рідину, спровокувавши анафілактичний шок. Леонід упав у кому, а коли його вивели з неї, уже не міг ні їсти, ні ходити, ані говорити. Медики казали, що є надія на відновлення функцій організму, і рідні звернулись до людей по допомогу на лікування воїна.

17 днів за його життя боролись найрідніші люди, друзі, знайомі, волонтери та побратими… Але кремезний фронтовик, який рятував хлопців під Луганським аеропортом, пішов у Вічність … Із Героєм війни, батьком 2–х дітей та дідусем трьох онуків прощалися під прапором України із траурною стрічкою жителі трьох сіл — ​Він­ницькі Хутори, де жив, Медвеже Вушко, де працював маршрутником, і рідної Морозівки із Погребищенського району… Від морозу в людей замерзали сльози.

Він просто пішов до лікарні перевірити стан здоров’я та здати аналізи, а опинився в комі та реанімації…

— 12 років працював у нас водієм — ​свята людина! А як пішов на війну, то всі ми за нього молились — ​бо він голова великої родини! Інакше як «наш Льоньчик» його ніхто не називав на роботі, в селі та серед друзів! Бо був дуже добрим, — ​розповіла журналісту видання «33 канал» жителька Медвежого Вушка. — ​Він часто скаржився на головний біль після війни, але виглядав цілком здоровим. Щось там шукали в його печінці, але не могли знайти і послали на СКТ… Чого в лікарні на Київській не взяли в нього пробу на алергію і вкололи той укол — ​хай з’ясовують поліція і суд! Ми збирали гроші на порятунок Льоні, як могли — ​через газету, скриньки в магазинах і маршрутках, ходили по хатах і молились в церкві… І Льоня боровся! Ще 2–3 січня, вже у військовому шпиталі, він відкрив очі в реанімації, говорити не міг, усе казав очима і плакав… По 3 тисячі на день йшло на його порятунок, але серце зупинилось…

Не стримували емоцій у цей гіркий день і побратими Леоніда.

— Він воював у 2014–му в найстрашніші дні, коли з хлопцями із 32–го полку реактивної артилерії прикривав нас у Луганську в блокаді. Без нього і його підрозділу ми б ніколи не вийшли із того оточення! — ​говорив капітан ЗСУ Денис Семик. — ​Ще немає експертиз, але халатність лікарів тут явна! Бо він просто пішов до лікарні перевірити стан здоров’я та здати аналізи, а опинився в комі та реанімації… Хто з цим має розібратись?

А відома вінницька волонтерка Олена Верлан розповіла, як перед похороном Леоніда до 8–ї вечора в міському суді рідні «вибивали» довідку про смерть атовця.

— Стільки сварок і стільки неприємних слів, щоб отримати один папірець — ​дозвіл на похорон! І лише о 17.04 напередодні документи про смерть потрапили в суд, де нам пішли назустріч і ухвалили це рішення…

Як так сталось, що ветеран війни помер у Вінниці через ймовірну помилку медиків — ​нині розбираються відповідні органи. Відкрито кримінальне провадження.

Олена ГОРОБЧУК

(За матеріалами видання «33 канал»).