Канікули у тата: 6–річного Іванка ледь не закатували - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.14 € 27.85
Канікули у тата: 6–річного Іванка ледь не закатували

Поруч з батьком та його новою дружиною Іванко виглядає зляканим горобеням.

Фото 33kanal.com.

Канікули у тата: 6–річного Іванка ледь не закатували

На Вінниччині небайдужі люди побачили в електричці малюка, голівка якого розпухла від побоїв, а личко було фіолетово–синім через гематоми. Дорослі, з котрими він їхав, воліли, аби цього ніхто не помітив. Та приховати сліди злочину було неможливо. Люди викликали поліцію та «швидку». Хто ж так познущався з дитини?

Горе–батьків він «не здавав»

Потерпілого хлопчика спочатку доправили до Козятинської лікарні, де встановили, що в нього закрита черепно–мозкова травма, забій головного мозку, масивна підшкірна гематома на голові, забій потиличної кістки, параорбітальна гематома… «Прошу вибачення, але голова була як банячок», — ​не міг стримати емоцій заступник головного лікаря Ігор Грубеляс.

Коли поліцейські почали з’ясовувати, що сталося, 6–річний Іванко, захищаючи батьків–нелюдів, шепотів, що винен сам. Утім, казав щоразу по–іншому: то — ​наче впав із тумбочки, то — ​з ліжка, а то — ​побіг за котом. Малюк, який ріс без маминої любові й турботи, боявся втратити, незважаючи на його жорстокість, ще й тата.

Слідчі почали розслідувати справу за статтею 127 Кримінального кодексу — ​катування. Однією з перших версій було те, що травми хлопчику наніс батько. Втім, невдовзі затримали його співмешканку, яка, до речі, теж була із синцями. Вона своєї провини не визнавала, стверджувала, що у всьому винен чоловік.

Журналісти видання «20 хвилин» зустрілися з Русланом, батьком побитого Іванка, в обласній дитячій лікарні, куди перевезли малого.

І соціальні служби нарешті звернули увагу на сім’ю, в якій малюк мав відпочити від навчання, набратися сил, а натомість ледь не загинув.

— Я віз сина у лікарню, — ​пояснював Руслан, як вони опинилися в електричці. — ​Люди викликали поліцію та зняли нас із поїзда. Ваня взагалі живе у своєї бабусі у Липовецькому районі. До мене він приїхав тільки на канікули. Я вирішив з’їздити туди, щоб взяти для сина деякі речі. Повернувся ввечері. Зателефонував співмешканці, щоб вийшла, зустріла мене, бо сумки не міг донести. Заходимо в хату: у дитини вся ліва частина обличчя синя. Я — до малого, питаю: «Хто тебе бив?» Він мовчить. Відвів його в іншу кімнату, тоді сказав, що це мама. Я розізлився на жінку. Вдарив її. Та сина не чіпав…

Також чоловік розповів про те, що рідну матір Івана два роки тому позбавили батьківських прав. Де вона перебуває зараз, він не знає. Але чув від соцпрацівників, що у в’язниці.

Колеги з іншого видання, «Вінниця інфо», спілкувалися з мачухою Іванка. Жінка запевняла, що Руслан і раніше піднімав руку на неї та малого. До того ж має судимість.

— Ми познайомилися з ним через інтернет. Казав, що служив в АТО. У липні приїхав до нас у село, тоді й почали жити разом. Питав, чи я не проти, що він візьме свою дитину. Ваню він бив, але не часто, — ​розповіла 26–річна Людмила. — ​Того дня, коли ми прийшли зі станції додому, у Вані вже було трохи червоне обличчя. Він хотів дістати котика і впав з тумбочки на дошку біля груби. Руслан почав на мене кричати, бив ногами по нирках. А потім — ​і малого. А в поліції розказав, що то я все зробила. Бо в нього вже є судимість, ще один суд перенесли на березень. Тому я написала на нього заяву.

З дитбудинку — ​у спецшколу для слабозорих…

Судячи з усього, ні батько, ні мачуха Іванка не жалували. І не важливо, хто з них понесе більше покарання. Кажуть, якщо вину чоловіка буде доведено, йому загрожує до п’яти років позбавлення волі. Можливо, це послужило б уроком для інших батьків–деспотів.

Найважливіше, як складеться доля малюка, чи не буде негативних наслідків для його здоров’я. Дитячий нейрохірург Володимир Волощук розповів, що спочатку симптоми вказували на можливий крововилив у головний мозок, згодом з’ясували, що підстав для хірургічного втручання нема. Стан хлопчика швидко покращився. Він насторожено спілкувався з лікарями, але на контакт ішов.

Педагог–методист Вінницької обласної лікарні Олена Вдовиченко прокоментувала психологічний стан Іванка. Дитина розвивається відповідно до свого віку. Вміє рахувати, знає кольори. Коли заходить мова про батька та його нову жінку, замовкає, закривається. Однаково реагує на обох.

Де житиме Іванко після лікарні? Начальниця служби в справах дітей Козятинської райдержадміністрації Євгенія Вітко розповіла, що Ваня навчається у першому класі Самгородоцької спецшколи. У нього — ​серйозні проблеми із зором. До цієї школи він потрапив за направленням Липовецької райдержадміністрації. А раніше разом із сестричкою Іванко був влаштований до спеціалізованого будинку дитини в Хмельницькому, коли їхню рідну маму за рішенням суду позбавили батьківських прав.

На зимові канікули адміністрація школи віддала хлопчика батькові. Тоді і трапився цей випадок. І соціальні служби нарешті звернули увагу на сім’ю, в якій малюк мав відпочити від навчання, набратися сил, а натомість ледь не загинув. Коли обстежили умови проживання, то з їжі виявили тільки близько кілограма цукру, літр смальцю, десять картоплин і десять цибулин. Пічне опалення, але на той момент дров не було. У хаті — ​жодної іграшки.

Тепер і Руслана позбавлять батьківських прав. Можливо, дитину влаштують у прийомну родину. Зійдуть з тіла хлопчика синці, але кривава рана у його серденьку навряд чи колись загоїться…

Оксана КРАВЧЕНКО

(За матеріалами вінницьких ЗМІ).

У лікарні дитині надали допомогу.
У лікарні дитині надали допомогу.