Ціна зради - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.02 € 30.60
Ціна зради

Перед кожним з нас стоїть вибір.

Волинь-нова

Ціна зради

Я люблю свою Україну. І ніколи не ухилявся від бою за неї: ні за часів акції «Україна без Кучми», ні в Помаранчеву революцію, ні 2,5 року тому, будучи політичним в’язнем, ні в найважчі моменти Революції гідності. Я ніколи не боявся взяти відповідальність за себе і за свою країну

І сьогодні, коли Путін публічно оголосив свої вимоги до майбутніх результатів виборів для інтересів Кремля, я вважаю, що не маю права — ​ні як Генпрокурор, ні як громадянин своєї країни — ​ухилитися від чергового бою за Україну.

Я дуже люблю історію, ту історію, яка мало кого навчить, але карає тих, хто не знає її уроків. І тому пам’ятаю: все, що ми сьогодні проживаємо, — ​вже було. Не один, не два і навіть не десять разів. І найближчий, найзрозуміліший приклад був рівно сто років тому. В 1918 році ми стояли перед тим самим вибором, перед тою самою вимогою з Кремля. Українська влада, якщо вона хоче не жити в концтаборі, казали тоді, має бути промосковською.

Я дуже люблю історію, ту історію, яка мало кого навчить, але карає тих, хто не знає її уроків.

Як людина, що ініціювала кримінальне провадження проти Віктора Януковича і довела це звинувачення в суді, отримавши вирок за державну зраду і пособництво в агресії на території України проти екс–президента, я маю право попередити всіх легковірних українців про ціну зради. Ця ціна — ​не лише 13 років для Януковича і не тільки ті майбутні вироки півтора десяткам його поплічників, які зараз знаходяться в судах або втікають і пересиджують у Москві. Ціна зради має бути відома всім, хто думає голосувати лише за себе, за свій інтерес, відкинувши інтерес національний.

100 років тому хвороба «мілко гетьманщини», використання українськими політиками популістично–більшовицьких гасел, зневага до армії привели до падіння Української держави і мільйони українців, які не захотіли підтримати свою владу, а купилися на обіцянки миру і дешевого хліба, ​уже скоро дізналися цю ціну зради своєї держави.

Вони дізналися це мільйонами померлих від голоду в 1930–ті роки; мільйонами убитих на фронтах Другої світової війни; вони запам’ятали це сірим життям у довгих чергах за ковбасою у глухонімій, сліпій хохляндії, яку будували в ті часи.

Тим, хто зараз хоче газ наполовину дешевше, м’ясо в три рази дешевше, автомобілі дешеві, взагалі без мита, я повинен нагадати — ​у своїй державі буде добробут. Без держави дешева ковбаса і дешевий газ — ​шлях до чергового Сибіру.

Знаю точно, що найкращий інструмент диявола — ​легковірні українці, які дивляться його (диявола) телевізор. Але навіть диявол бере розписку за продану душу, підписану кров’ю того, хто її продає. Наші достойники, кандидати в президенти, багато з них хочуть продати свою душу, але підписатися кров’ю, яку сьогодні ллють хлопці і дівчата на фронтах. Тою кров’ю, яка вже лежить в Сандармоху, в якій за один день було розстріляно 1111 українських діячів відродження. Ми маємо пам’ятати цю ціну, коли підійдемо до виборів.

Кожен українець сам обере, за кого голосувати. Я прошу тільки про одне: пам’ятаючи про ціну зради, голосувати за того, хто збереже Українську державу, її Збройні сили та її курс до Європи.

Юрій ЛУЦЕНКО,
Генеральний прокурор України, блог на сайті «Українська правда»