Головне – вчасно виявити недугу і розпочати лікування. А ще – не падати духом!
Чому люди хворіють на рак?
Румунський професор Думітру Костянтин Дулькан — доктор філософії, невролог і психіатр — стверджує, що часто недуги, зокрема й онкохвороби, виникають від невміння справлятися зі стресами, контролювати думки та емоції. Подібні припущення висловлюють і деякі психологи. А ось в. о. міністра МОЗ України Уляна Супрун такі теорії спростовує
«Полюбіть себе і нічим не переймайтеся…»
Щоденно ми переживаємо негативні емоції, які накопичуються, як снігова лавина. До чого це призводить?
«Стрес в організмі впливає на три основні структурні елементи: нейрони, ДНК та імунну систему. Він блокує нейрогенез. Саме через це збільшується загроза склерозу і втрати розумових здібностей. Хронічний стрес не дає клітинам нормально ділитися, руйнує хромосоми, що скорочує тривалість життя. Лють, 5-хвилинний гнів можуть блокувати клітини імунної системи на термін від 5 до 6 годин. Це порушує продукування лімфоцитів, що захищають наш організм. Якщо клітини відмирають, а відповідні лімфоцити, які повинні «прибрати» ці клітини з організму, ще не виробилися, — це спричиняє запалення, що в решті-решт може призвести до раку, — стверджує професор Дулькан. — Водночас при стресі та сильному емоційному напруженні в організмі людини створюється кисле pH середовище, яке вважається найбільш сприятливим для розвитку різних небезпечних захворювань, включаючи онкологічні».
Негативні переживання також значно погіршують стан хворих. Ризик метастазування раку молочної залози значно збільшується під впливом так званих гормонів стресу. Отож, засвоєння технік управління емоціями має стати одним із головних елементів терапії раку. До такого висновку прийшли швейцарські дослідники.
«Полюбіть себе. Зображайте у своїй уяві тільки найкращу свою «версію». Не займайтеся «самоїдством». І нічим не переймайтеся. Ніколи!» — наголошує Дулькан, поради якого хоч і не є панацеєю, але видаються резонними.
Професор Дулькан радить, як захиститися від негативного впливу хронічних стресів: «Більше прощайте. Вчіться опановувати гнів, образи, злість».
Хтось медитує, когось заспокоює молитва, декого — класична музика. Професор вважає найефективнішими ті методи релаксації, які ґрунтуються на диханні. «Я заплющую очі на кілька хвилин, роблю глибокий вдих і, видихаючи, випускаю з себе негативні відчуття. І так кілька разів. Наш особистий природний дихальний ритм відмінний від тих, про які ми читаємо в книгах. Зверніть на це увагу, поекспериментуйте і побачите, що ваше глибоке дихання заряджає енергією».
Добрими ліками для нейтралізації впливу стресу є метод візуалізації, коли людина переносить свої негативні емоції на якийсь предмет і знищує його. Так, Берні Сігель, відомий американський лікар-онколог, практикував зі своїми важкохворими пацієнтами: кілька разів на день вони уявляли, що руйнують ракову пухлину за допомогою вогняного меча або іншого засобу. Через шість місяців 40% із цих онкохворих вилікувалися від раку. Після опитування з’ясувалося, що зцілилися переважно оптимісти, ті, хто вірив у Бога, і був спокійним.
«Полюбіть себе. Зображайте у своїй уяві тільки найкращу свою «версію». Не займайтеся «самоїдством». І нічим не переймайтеся. Ніколи!» — наголошує Дулькан, поради якого хоч і не є панацеєю, але видаються резонними.
«Жодні емоції не викликають онкозахворювання»
А очільниця МОЗ Уляна Супрун на своїй сторінці у фейсбуці категорично заперечує зв’язок між емоціями та раком:
«Твердження про психосоматику онкозахворювань не мають жодних наукових обґрунтувань. Рак — це ціла група хвороб. Науково доведено, що він виникає через мутацію або дію вірусу. Одна чи кілька клітин починають безконтрольно ділитися. Пухлина збільшується і метастазує — поширюється в інші частини тіла. Існує понад 200 типів раку, кожен із яких має свої механізми розвитку, клінічну картину, потребує окремої терапії і, на жаль, по-своєму вбиває.
Жодні емоції не викликають раку. Причина в молекулярних механізмах та ймовірностях. Стан людини до захворювання і під час терапії справді впливає на імунну систему. Але це не причина раку. Особа, котра постійно переживає хронічний стрес чи депресивний розлад, через дію гормону кортизолу і запальні процеси може мати ослаблення однієї з протипухлинних ланок імунітету. Але образи не викликають раку, а любов до себе йому не запобігає. Важливо не плутати поняття і причинно-наслідкові зв’язки. Хоча, безумовно, абсолютно всім важливо дбати про своє психологічне здоров’я.
На ймовірність розвитку раку можуть впливати спосіб життя та спадковість. У наших клітинах постійно відбуваються та здебільшого виправляються мутації, а клітини, що почали мати аномальний вигляд і відповідно поводитись (ділитися, кріпитися до інших клітин), знищує імунна система.Та подекуди мутації зачіпають гени, що визначають поділ клітин і їх взаємодію з іншими клітинами, і не виправляються, а «патруль» із боку імунної системи їх оминає. Так виникає рак. Це дуже спрощене пояснення.
Отже, рак — це питання ймовірності, а не закономірної спеціальної програми нашого організму. Саме тому, коли ми говоримо про спосіб життя і вплив довкілля, ми кажемо «збільшує ймовірність раку», а не «викликає рак».
Науково обґрунтовані фактори ризику раку:
- спадковість (ретинобластома, рак молочної залози та яєчників);
- вік (із ним ризики розвитку раку зростають — рак легень розвивається, наприклад, після кількох десятиліть куріння);
- стать (є гормонозалежні типи раку);
- вага (суттєве збільшення індексу маси тіла збільшує ймовірність раку підшлункової залози та прямої кишки);
- довкілля та виробничі чинники (ультрафіолет, радіаційне випромінювання, важкі метали чи бензопірени в середовищі);
- спосіб життя (куріння, вживання алкоголю);
- виробничі (постійний вплив канцерогенів, хімікатів та радіоактивних матеріалів на робочому місці);
- віруси (папіломи людини, гепатит С).
Оксана КРАВЧЕНКО.
