Не по фен-шую? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.62 € 27.24
Не по фен-шую?

Волинь-нова

Не по фен-шую?

Синьо-жовтого стяга Скоропадський не перевертав!

Вам, певно, доводилось чути, що усі біди України ​від того, що на її прапорі неправильно розташовані барви. Мовляв, якби синій і жовтий поміняти місцями — ​от тоді зажили б! Чи так це? Спробуємо розібратися

Державні символи малюють не науковці в кабінетах, а народ на барикадах

Уперше синьо-жовтий прапор як національний стяг українців замайорів над Львовом у далекому 1848-му, коли в Європі відбувались революції, у тому числі і в Австрійській імперії, до якої тоді належала Галичина, Буковина та Закарпаття. У Наддніпрянській Україні, де панував значно жорсткіший імперський російський режим, активно стали використовувати сині та жовті кольори після революції 1905 року, — ​не тільки у стягах, а й книгах, календариках, плакатах тощо. А коли 1917-го розпочалась Українська революція, то дискусій жодних не було — ​Київ та інші наші міста дружно вбрались у синьо-жовті кольори. І навіть деякі російські: 25 березня в Петрограді відбулася масова 20-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді, і вони йшли під синьо-жовтими та червоними полотнищами. Популярність нашого стяга в Києві викликала злість у більшовиків. «Червоний прапор боротьби робітників і селян проти буржуазії замінюється блакитно-жовтим», — ​перелякано заявляли вони після Жовтневого перевороту в Петрограді.

Але як усе-таки в той час, у 1917 році, розташовувались кольори, яка смуга була зверху, а яка знизу? Траплялися обидва варіанти. Що цілком нормально в революційних умовах, коли не було офіційно затвердженого його вигляду і коли взагалі не існує якихось правил складання прапорів (на відміну від, наприклад, гербів, чим займається геральдика). Так, Михайло Грушевський у своїх споминах про маніфестацію 1 квітня 1917 року тричі описує стяги як «синьо-жовті», але тут же подає анекдот про двірника, який побачив протестувальників із «жовто-блакитними» полотнищами. Так само було, до речі, і в поляків, котрі свої білий та червоний кольори довільно міняли місцями, поки після проголошення незалежності офіційно не затвердили білий зверху.

Барви, спільні від Сяну до Дону

Згідно з такою історичною дисципліною, як вексилологія, прапори, які складаються з горизонтальних смуг, називаються в порядку від верхньої до нижньої. Але хто серед загалу дотримувався цього правила колись і дотримується зараз? У газетних і мемуарних публікаціях, у поетичних творах автори нерідко називали і називають український стяг довільно, особливого поширення набула манера казати на прапор «жовто-блакитний», незважаючи на те, як барви насправді розташовані.

Хоча їхній порядок на полотнищі підказує влучне і миле душі українця-хлібороба тлумачення його змісту, як «блакитне небо і жовтий лан пшениці». Таке пояснення було популярне вже 100 років тому, воно не викликало заперечень ні у «верхах», ні у «низах», і зрештою, саме це розташування смуг і утвердилося.

Згідно з такою історичною дисципліною, як вексилологія, прапори, які складаються з горизонтальних смуг, називаються в порядку від верхньої до нижньої.

Остаточну крапку тут поставив перший законодавчий акт, який урегулював порядок кольорів на прапорі як блакитно-жовтий.

27 січня 1918 року Центральна рада на засіданні під головуванням академіка Грушевського затвердила тимчасовий закон про флот УНР, у якому синя смуга на морських стягах була зверху. Через кілька місяців до влади прийшов гетьман Скоропадський і — ​увага — ​нічого не поміняв у розташуванні кольорів, хоч зараз інколи чути звинувачення в тому, що він їх перевернув. Новий військово-морський прапор при Скоропадському був дещо змінений, але його елемент, де містився національний стяг був складений із блакитної вгорі та жовтої внизу горизонтальних смуг.

1 листопада 1918 року у Львові проголошено Західно-Українську Народну Республіку, а вже 13 листопада прийнято Тимчасовий основний закон про державну самостійність, де чітко сказано: «Державний прапор є синьо-жовтий» (а ми пам’ятаємо, що згідно з вексилологією спочатку називається верхній колір).

…Хоругви військ Галицької армії, стяг Генерального штабу головного отамана Симона Петлюри, прапори загонів Нестора Махна у 1920-му також мали блакитно-жовті барви, коли вгорі — ​синій чи голубий.

Зрештою, перший проєкт Конституції Української держави, що був ухвалений Всеукраїнською національною радою 9–13 травня 1920 року в Кам’янці-Подільському, подавав: «Артикул 6. Державними барвами Української держави є барви синя-жовта». Більше того, російські більшовики, які у Харкові створили тодішню «ДНР», тільки соціалістичну, спочатку на своєму червоному стязі у кутку малювали синій та жовтий кольори, щоб зробити вигляд, що «республіка» ще й українська.

У 1939-му на Закарпатті постала незалежна Карпатська Україна, яка теж своїм прапором обрала синьо-жовтий…

Декого збиває з пантелику те, що на чорно-білих зображеннях відео- та фотодокументів 100-літньої давнини можна бачити верхню смугу світлішою, а нижню, жовту, — ​темнішою. Але така специфіка передачі цих кольорів у чорно-білому зображенні. Так є, наприклад, на фото складання присяги членами Директорії УНР у серпні 1919 року в Кам’янці на Поділлі. Прапори на цьому знімку мають світлу верхню та темну нижню смуги, хоча насправді вони блакитно-жовті.

Ух… здається, ясно, що у боях та боротьбі за волю в Україні історично утвердився саме синьо-жовтий, а не жовто-синій варіант стяга?

Вода і вогонь чи небо і поле?

Але от біда: ​кажуть, що наш прапор — ​неправильний… по фен-шую. Мовляв, «синя вода заливає жовтий вогонь», що означає занепад. Хочете процвітання? Тоді поміняйте місцями кольори. У 2007 році позафракційний народний депутат Олег Антіпов навіть запропонував відповідний законопроєкт, посилаючись на фен-шуй. Цей «рецепт» щастя можна було б поставити у рубрику «Анекдоти» або «Психіатрія», але його чомусь систематично у ЗМІ згадують різноманітні «експерти». Не дають спокою Грушевському та Скоропадському тим фен-шуєм ще й на тому світі. Слухайте, де Китай, а де Україна? Може, ще якогось африканського вуду згадаємо — ​чи згідно з його «вченням» у нас стяг правильний? Хіба ви, коли дивитесь на наш прапор, уявляєте воду, яка заливає вогонь, а не поле, що колоситься, й чисте небо над ним?

Зрештою, чому ж то китайці не користувалися своїм фен-шуєм, коли власний прапор затверджували? Тамтешня комуністична партія як вирішила — ​такий червоний прапор і отримала Піднебесна. І нічого — ​непогано розвиваються китайці.

…Українців багато що розділяє. Але тільки не символи держави. Синьо-жовтий стяг — ​«рідний» в усіх куточках країни. Він — ​не окремо від народу, бо з ним люди стояли на Майданах, а зараз захищають свою землю від російського загарбника. Може, саме із цим пов’язані нападки на прапор, спроби його якось «ревізувати» і «привести до ладу»? Не треба. Наш стяг «привели до ладу» потом і кров’ю мільйони українців, які віддали сили та життя у боротьбі за Україну.

На основі публікації доктора історичних наук Андрія ГРЕЧИЛА в «Історичній правді».

Василь РОГУЦЬКИЙ