Ще трішки – і «сядуть вперше в житті громадяни малі за новенькі парти...»
Запахло шкільною осінню…
«Мамо, я вже склала список, що треба купити у школу», — моя донька любить вибирати зошити-ручки, а я даю їй таку можливість. У ЗМІ вже зарясніла інформація, скільки коштує зібрати дитину до 1 вересня. А я б додала ще й те, як полегшити вростання у новий режим і більші вимоги
Одне з правил — розпорядок дня. Скажу, що лягати спати о 21-й поки ніяк не виходить, у нас час засинання припадає на 22.30. Про вибір шкільного приладдя скажу окремо. Психотерапевтка Світлана Ройз нагадує, що у малих так мало ще можливостей приймати рішення, тож нехай вибирають: щоб те, що у портфелі, викликало радість. (Якісь рамки все ж варто встановлювати: ми з донькою обговорили межі цін після того, як її очі «потягнулися» до пенала за 300 гривень). До слова, малим обирати з-понад 3 предметів дуже важко, тому готуйтеся помагати або зменшуйте вибір спочатку.
Ще одне у передшкільній готовності — навики самообслуговування. Застібнутися, гарно скласти речі, підігріти їжу — це можна тренувати навіть у грі. Та ж Світлана Ройз частенько наголошує, що між 6 і 7-літками — ціла прірва — аж 5 років емоційного розвитку! Лише рік різниці, але у 6 і рухи не такі зграбні, і ручки не такі спритні, тому вимагати досконалості не варто, ліпше відзначайте кожен поступ. Для першокласок, певне, порад найбільше: можна пройтися з дитиною школою, зайти в туалет, у клас, в актовий і спортзали, аби вона ознайомилася з новим середовищем, бажано — і з учителькою. У гуртки ліпше не записуватися у вересні: зміни у житті й так дуже глобальні — не перегинаймо! А ще — мусово враховувати вимоги до одягу. Якщо ваше чадо не любить тісних комірців, краваток (чи навпаки вільного одягу) — дослухайтеся до нього, бо це не просто примхи, а відчуття, пов’язані з пам’яттю, зокрема і труднощами народження. Згадані настанови покликані зменшити тривожність і хвилювання у малих. Хоча вони все одно розповідатимуть про якісь свої страхи і незручності, особливо у перші дні. Тож слухайте дітей уважно, показуйте розуміння і прийняття того, що усяке буває.
Якщо ваше чадо не любить тісних комірців, краваток (чи навпаки вільного одягу) — дослухайтеся до нього, бо це не просто примхи, а відчуття, пов’язані з пам’яттю, зокрема і труднощами народження.
У «Навколошкільному дитиноведенні» (назва книги) Світлана Ройз нагадує і про правило «трусиків»: наголосіть дитині, що ніхто з чужих не має права торкатися її тіла, що мама і тато завжди за неї, а вона може довіритися їм у всьому… А ще психотерапевтка має окрему пораду для батьків підлітків: «Важливо пам’ятати, що завдання мозку дитини підліткового віку — хотіти спати, тупити і з проблемами сприймати нову інформацію. У неї на якийсь період може знижуватися мотивація, гіршати оцінки. Це тимчасово, будь ласка, пам’ятайте, що підлітку дійсно складно осилити великі обсяги інформації». Я ж із досвіду скажу, що навіть коли усвідомлюєш усе це, то все одно час від часу беруть відчай і паніка. Думаю, що ці емоції треба зав’язувати щільно у торбинку і не дай Бог з дитиною не ділитися: вона наставлятиме колючки, але потайки сумніватиметься у собі…
Ще було б непогано не порівнювати свого учня з іншими і не казитися через оцінки (контролювати все-таки треба), бо школа — це одна з тисяч систем відліку, а не одна-єдина і найглобальніша, як ми звикли сприймати (і цим тиснути на себе й на дитину). Спробувати можна, правда ж?
Пишіть, коли маєте якісь міркування з цього приводу на електронні адреси: [email protected] або ж [email protected].
У статті використані настанови Світлани Ройз з її офіційної сторінки у фейсбуці. (https://www.facebook.com/svetlanaroyz/posts).
