Заняття на тренажері, який сконструювали народний лікар Іван Довгун та Іван Сергійчук.
У 27 волинянину нейрохірурги радили робити операцію на хребті
Сергієві Боснюку, уродженцю села Залаззя Любешівського району, навесні виповнилося 34 роки. Чоловік каже, що «зірвав спину» ще підлітком. І щоб уникнути хірургічного лікування грижі міжхребцевого диска, мусив врахувати допущені помилки у ставленні до свого здоров’я
Мішок із картоплею треба вміти підняти…
— Прийнято вважати, що сільські діти міцніші, витриваліші, бо змалку привчені до праці. І я рвався до роботи. Відчуваєш: є сила, здужаєш підняти стільки ж, як дорослі чоловіки. Біда тільки, що не знаєш, як правильно це робити. У школі на фізкультурі не завжди вчать таких простих і потрібних речей, а вдома старші хіба нагримають: «Не хапай тяжкого, ще встигнеш!» Після осінньо–польових робіт пів села мучилося зі спинами або страждало від підорви. Пригадую, то з однієї вулиці, то з іншої люди запрягали коней і їхали підводами у Бірки до народного лікаря Довгуна. І я ще школярем вперше потрапив до Івана Прокоповича на прийом. Він був уже в поважному віці, але сам показував нам, підліткам, як робити вправи на перекладині, з палицею, щоб сформувався «м’язовий корсет», який би захищав хребет. Якби ж ми виконували тоді його настанови, — зітхає Сергій. — А то полегшає — і забуваєш, що дід казав.
У Боснюків — 5 синів, усі роботящі й хазяйновиті. Раніше тримали 3 корів, коня і ще багато різної живності. Сергій навчився косити у четвертому класі, а дрова рубати, гній з–під худоби викидати — ще раніше. Зрештою, як і його ровесники, що виховувалися у полі, в лісі, на сінокосах… Село славиться добрими господарями, милує око гарними будинками, доглянутими садибами. Але ці статки нерідко коштують людям здоров’я.
І я ще школярем вперше потрапив до Івана Прокоповича на прийом. Він був уже в поважному віці, але сам показував нам, підліткам, як робити вправи на перекладині, з палицею.
У школі Сергій учився добре, вступив до університету. Але як всидіти в аудиторії, коли хлопці–однолітки вже гроші заробляють, будуються? Перейшов на заочну форму навчання і влився в їхню бригаду.
На заробітки — з торбою знеболювальних таблеток
— Їздили в Росію. Часом восени закінчували будови в таку погоду, що пса надвір не вигнати: дощ, вітер. А працювати треба на даху. Від переохолодження, фізичного перенавантаження у всіх проблеми з хребтом. Тому на заробітки хлопці завжди їдуть із торбами знеболювальних препаратів, а ще перевірений засіб — «кінська мазь», яку використовують ветеринари. Натреш поперек — пече так, що про все забуваєш. Коли поверталися додому, всією бригадою просилися до Івана Довгуна, щоб «вправляв спини», — розповідав Сергій Боснюк.
Але за важке заробітчанство молодому чоловікові таки довелося розплачуватися. У 27 років притисло так, що змушений був іти до лікарні. Пройшов обстеження на магнітно–резонансному томографі, діагностували 12–міліметрову грижу міжхребцевого диска у поперековому відділі хребта. Біль не давав спокою. Нейрохірурги радили робити операцію. Сергій вирішив рятуватися в інший спосіб. На запитання, яку методику застосовував, відповідає:
— Мануальна терапія, масажі, лікувальні вправи на розтягування хребта, настойки лікарських рослин — усе в комплексі випробовував. Результат був не відразу. Пам’ятаю, через 4 роки поїхали із дружиною у санаторій «Пролісок», пішов я на прийом до остеопата Леоніда Оксенюка. Він, звичайно, скерував на МРТ, а потім мені каже: «У вас серйозна проблема — 4–міліметрова грижа». Я засміявся: «Значить, я на правильному шляху…»
На заробітки чоловік тепер не їздить, опанував професію ландшафтного дизайнера, монтує системи автоматичного поливу. Збудував дім поблизу Луцька. Але при цьому знаходить час регулярно проходити курси масажу в реабілітолога Івана Сергійчука, до речі, онука Івана Довгуна.
— Сильний характер, самодисципліна допомагають йому тримати захворювання під контролем, — хвалить Іван Сергійчук свого пацієнта.
