Хоча лікарі й не призначають «Отче наш»… - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.44 € 26.43
Хоча лікарі й не призначають «Отче наш»…

Ужгородський науковець Михайло Лазорик дослідив цілющу силу молитов і миро

novzak.uz.ua

Хоча лікарі й не призначають «Отче наш»…

Відомо, що глибоко віруючі люди легше переносять хвороби, адже вони покладаються на Бога в усьому. А ще їм додають сил щирі молитви, позитивний вплив яких на здоров’я і самопочуття підтверджують учені

Недаремно наші предки з ними лягали, вставали і до столу сідали

Доктор Ендрю Ньюберг зі США проводив дослідження, як діє молитва і медитація на людину. «Коли ми робимо цю практику регулярною, наш мозок збільшує активність, розвивається», — ​доводить професор. Він запропонував літнім людям, у яких були проблеми з пам’яттю, взяти участь в експерименті, щоб спостерігати за ними до, під час і після медитацій та молитов. Дослідження проводили щодня, протягом 12 хвилин, упродовж 8 тижнів. Результат був дуже позитивним. Незалежно від приналежності особи до тієї чи іншої церкви, релігії, структура мозку в людей, які регулярно молилися, змінювалася на краще.

Інше дослідження, опубліковане в журналі «Cancer Society» продемонструвало, що пацієнти з міцними духовними переконаннями краще реагують на лікування і мають менше симптомів. Аналіз проводився з участю 40 000 пацієнтів. Дослідники з Центру раку у Флориді виявили, що ті, хто вірив у силу молитви, постійно звертався до Бога, мали краще фізичне і психічне здоров’я, ніж атеїсти.

Після молитви агресивність інфекції в організмі падала, запальні процеси зменшувалися. Особливо коли йшлося про гостру фазу хвороби.

До такого ж висновку понад 10 років тому прийшов і кандидат медичних наук, заслужений винахідник України Михайло Іванович Лазорик з Ужгорода. Дослідник має 211 патентів на винаходи, 17 ліцензій на їхнє впровадження в практику у медичній сфері.

«Ще зі студентських років я займався дослідженням лейкоцитів — ​це клітини крові, які захищають нас від проникнення хвороботворних мікробів, — ​розповідає вчений. — ​Я досконало вивчив явище фагоцитозу, коли лейкоцити пожирають інфекцію, визначив ферменти та деякі речовини у лейкоцитах і фагоцитах. Пізніше випадково виявив, що лейкоцити у капілярній та венозній крові мають різну активність, а також винайшов метод визначення цих клітин не лише у мазку (загальноприйняте визначення лейкоцитарної формули крові), а у системі Сi, коли їх можна визначати у конкретних цифрах на літр, а також виявити кількість мікробів, поглинутих лейкоцитами (так зване мікробне число). А там — абсолютно інші закономірності, ніж у мазках».

Михайло Лазорик довів, що звична практика забору крові на дослідження негативно впливає на результат. Наприклад, недопустимо брати її з вени за допомогою джгута, який сповільнює обіг і спотворює кількісні характеристики клітин. Науковець вивчав, як змінюється кров до та після різних хвороб, до та після впливу мінеральних вод, голкотерапії, лікування ваннами…

А потім Михайло Лазорик вирішив дослідити, як позначається на стані людського організму молитва. Ця робота тривала майже півтора десятка років і результати її були надзвичайно переконливими та цікавими.

«Я сам виріс у віруючій родині. Силу молитви ніколи не ставив під сумнів, адже віра є бездоказовою. Проте як науковець я мав довести це у конкретних дослідженнях. Адже відомо, що після молитви та церковних піснеспівів людина почуває умиротворення, духовне полегшення. А що ж відбувається на фізичному рівні? Зокрема, з нашою головною рідиною — ​кров’ю? От це я і хотів з’ясувати», — ​розповідав учений.

Силу молитов підтвердив патентом на винахід

Люди, що зголосилися брати участь в експерименті викладача Ужгородського університету, були різної статі, рівня освіти, соціального статусу, професій, хворіли на різні недуги (був і атеросклероз, і гепатит В, і ревматизм). Перед дослідом брали капілярну та венозну кров, проводили її аналіз. Потім пацієнт (або близька йому людина) читав молитви хвилин 15–20 — ​«Отче наш», «Вірую», «Царю Небесний», псалом 50, до святих, до небесних покровителів.

 

 Після цього знову робили аналіз венозної і капілярної крові та визначали кількісні й морфофункціональні властивості її клітин.

«Кров ставала іншою на клітинному рівні! Пам’ятаю, наш перший досліджуваний мав остеомієліт (гнійне запалення кістки стегна після травми у ДТП). В аварії загинув його брат, від болю чоловік страшенно мучився. Молитву читав не він сам, а запрошена особа. Коли порівняли показники крові до та після молитви, виявилося, що рівень одного з показників фагоцитозу був у 6 разів нижчим, ніж до експерименту! Цей перший випадок лише підтвердив, що ми на правильному шляху», — ​наголошував Михайло Лазорик.

Усі подальші експерименти показали те ж: після молитви агресивність інфекції в організмі падала, запальні процеси зменшувалися. Особливо коли йшлося про гостру фазу хвороби.

У кожному досліді було виявлено статистично достовірні зміни величин окремих показників клітин крові, а це свідчить про те, що молитви є реальним чинником, який викликає зміни кількості та морфофункціональних властивостей клітин крові. А це, своєю чергою, є доказом того, що молитва дійсно впливає на організм на клітинному та субклітинному рівні.

Михайло Лазорик пояснює: «Молитва — ​це не просто слова. Це коливання певної частоти. Давно доведено, що молитва змінює структуру води. Адже феномен освяченої води на Хрещення — ​це не міф, а науковий факт. А людина майже на 80% складається з води. Тож, діючи на найголовнішу рідину нашого організму, молитва змінює його на клітинному рівні навіть у тому випадку, коли ви читаєте її подумки. А коли вона промовляється вами чи чується, звукові упорядковані коливання додатково діють на організм людини і викликають зміни показників крові, зменшують запальні процеси, чинять цілющу дію».

Перший в Україні та світі патент на винахід у цій сфері, отриманий Михайлом Лазориком, визначає молитву як лікувальний засіб.

Зацікавили дослідника також цілющі властивості миро — ​спеціально приготовленої і освяченої ароматичної олії, що використовується у церквах в таїнстві миропомазання. Протягом тривалого часу спостерігав Михайло Лазорик у лабораторії за дією цієї особливої речовини. У спеціальному середовищі сіяв бактерії. Потім місцями крапав миро. Де воно було, там мікроби не розвивалися. Отже, миро діє як антибіотик і справді має цілющу силу, довів Михайло Лазорик.

Коло зацікавлень науковця надзвичайно широке, не випадково він має понад 200 патентів на винаходи, зокрема, на нові методи діагностики й лікування різних захворювань. До речі, серед різноманітних його розробок і оригінальна конструкція презерватива, який знижує ймовірність зараження різними інфекційними хворобами у кілька разів.

Але все ж відомим ужгородський вчений став завдяки дослідженню впливу молитов на здоров’я. Перевірити його теорію може кожен на собі. Тільки робити це слід із вірою в серці.

Оксана КРАВЧЕНКО