А на рідному обійсті відпочиває душею.
«Найкращий подарунок для листоноші — це «дякую» від людей»
Так просто і велично сказала про свою роботу Валентина Юхно
Її територія — вісім вулиць і два хутори
— Хто любить читати, того й не треба дуже агітувати до передплати газет. А наші люди не байдужі до всього — і хазяйство вміють вести, і політикою цікавляться, — такими приємними словами охарактеризувала своїх клієнтів начальник поштового відділення села Гряди Іваничівського району Віра Савчук. — І всі п’ять листонош сумлінні та відповідальні, тому й маємо гарний результат.
А найкращий він у Валентини Юхно, яку навперебій почали характеризувати її колеги: комунікабельна, ввічлива, гарна господиня, турботлива дружина, мама, бабуся, вміла квітникарка… Словом, стільки різних компліментів, що й не переслухати: «А який смачний хліб пече!», «А які вишукані букети на свята та ювілеї складає!».
Пані Валентина родом із села Біличі, що недалеко від селища Благодатного. Після Заболотцівської школи, як каже сама, відразу вискочила заміж. Професію телеграфіста здобула у Львівському училищі зв’язку, але за спеціальністю майже не працювала. Не «пішла» робота сортувальником — влаштувалася продавцем спочатку в селі Тишковичі, де жила в невістках, потім — в одного підприємця на ринку.
Ця листоноша три рази на тиждень мусить об’їздити велосипедом, а в негоду обійти пішки 180 дворів.
— Дванадцять років тому мене Євгенівна (начальник відділення) переманила на пошту, — пригадує Валентина. — Незвично було, тому, думала, три місяці порозношу ті газети і розрахуюся. Разів десять бралася писати заяву. Але якась внутрішня сила зупиняла. Люблю людей, звикла до них.
Ця листоноша три рази на тиждень мусить об’їздити велосипедом, а в негоду обійти пішки 180 дворів. Це, наголошує, вісім вуличок і ще два хутори. Вже добре знає, хто чим цікавиться, кому що можна запропонувати.
— Якщо з якихось причин мої «підопічні» перестають читати «Волинь», відразу їм показую «Цікаву газету», де зібрані надзвичайно захопливі матеріали про все на світі, для допитливих і для дітвори сторінки є. А скільки інформації для садівників, городників, кулінарів! Любителям душевних та зворушливих історій пропоную ваш місячник «Так ніхто не кохав»… Вони мені вірять.
А у вільний час захоплюється квітами
Коли зайшла мова про те, що чимало жителів прикордонних сіл вибирають легший шлях заробітку — поїздки за кордон, моя симпатична співрозмовниця говорить:
— Я вже звикла до своєї роботи. Мені в задоволення пройтися і поспілкуватися з пенсіонерами й молодшими односельчанами. А такі поїздки не для мене. Бо коли в селі, то спішу людей обслужити, і вдома все доглянути, — розповідає з усмішкою. — Понад усе люблю працювати біля землі — кохаюся в квітах, які цвітуть на моїх клумбах з ранньої весни й до пізньої осені. Тільки троянд маю більше 50 різних кущів, а ще — різнокольорові гортензії, лілії, нарциси. А якщо така зима, як зараз, то вже зір милують підсніжники, гіацинти, примули.
А ще обійстя Валентини та її чоловіка Сергія, шахтаря, прикрашає чимало дивовижних кущів — туя, юка, хоста, барбарис, морозник, самшит. Останнім (висотою майже три метри) з обох сторін обсаджене подвір’я. Це прерогатива пані Валентини. Ідеї щодо створення відпочинкової зони теж належать їй. Правда, втілювати їх допомагали дочка Юлія і зять Андрій. А оцінює все зроблене, безперечно, чотирирічна Ілоночка з бабусею.
Ця листоноша три рази на тиждень мусить об’їздити велосипедом, а в негоду обійти пішки 180 дворів.
Високі бали можна поставити жінці й за облаштування альпійської гірки з водоспадом, літнього фонтанчика, біля якого облюбували собі місце чаплі, фламінго та інші рідкісні пернаті.
Звідки у пані Валентини такі навики? Попервах якось спонтанно вирішила по–новому прикрасити обійстя, рослини виписувала через «Сільський вісник». Згодом придивлялася до вже облагороджених дворів, обмінювалася тим, що вже мала. Як доглядати квіти, в тому числі екзотичні, і кущі, вичитувала в періодиці. Багато почерпнула в газетах, уже й ділиться знаннями з іншими. Мріє, що колись, як матимуть теплицю, займеться розсадником, вирощуватиме значно більше такої краси, біля якої не втомлюєшся, а розслабляєшся і відпочиваєш.
Пані Валентина — майстер зі складання незвичайних красивих букетів. Дещо перейняла в сестри подруги, яка має квітковий магазин в Нововолинську й робить усілякі квіткові композиції для найвибагливіших клієнтів. Встигає поштарка й на городі — виплекані її руками овочі та фрукти — хоч на виставку відправляй! Навіть тютюн та евкаліпт вирощує.
— Ви багатьом жителям Тишковичів приносите в дім новини, гарний настрій, а всім охочим — виплекані квіти. А вам їх дарують?
— Безперечно, і чоловік, і зять, і син Віталій, який мешкає в шахтарському місті, — на 8 Березня обов’язково. Навіть пельмені можуть зготувати! А найкращий подарунок для листоноші — це «дякую» від людей.
