«Баба листа написала в редакцію…» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.95 € 30.43
«Баба листа написала в редакцію…»

Волинь-нова

«Баба листа написала в редакцію…»

Для душі

Баба листа написала в редакцію.

Баба туди не писала ще й разу…

Інші то слали якусь контрафакцію,

То нарікали на кривду й образу.

 

Інші — ​то про волошки, про жайворів

Чи про скаженого пса у сусіда…

Баба ж писала: «Простіть, уважаємі!

Людоньки добрі, найдіть мені діда!»

 

Ладно — ​жили б ми і славно, і справно,

Коб–то не вдарило діда дур–зілля,

Ми годовщину справляли недавно –

День золотого своєго весілля.

 

Люди зійшлися — ​чого б ще бажати!

Повеселилися трохи на святі…

Дід же як вийшов куму проводжати –

Так і понині — ​нема його в хаті.

 

Баба писала, що їй не до жарту.

Вислала й фото: «Оце він, гульвіса!

Ич закортілось старому азарту,

Ви ж подивіться — ​потилиця лиса!

 

Ви пропечатайте фото в газеті

Там, де порушник отой аліменщик!

Хай по району і скрізь по планеті

Знають, який він клятущий ізмєнщик!»

 

Баба писала благально і круто,

Баба писала — ​крутилась планета.

Десь тої миті зринала нескута

Драма кохання з–під ручки поета.

 

Десь помирали Ромео й Джульєтти,

Десь воздавала свій вирок Феміда,

Десь цілували портрети й букети,

Баба ж писала: «Найдіть мені діда!»

 

Вікна горіли, гойдалися хвилі,

І по крутім сторожкім небосхилі,

По накопиченім грізнім тротилі,

По металевій та атомній силі…

 

Серце жіноче розпеченим штриком,

Ніби палаючим слідом болліда,

Бабиним болем і бабиним криком:

«Людоньки добрі, найдіть мені діда!»

 

Ніч не сміялася юними зорями,

Як по редакціях юні завліти,

Ніч покривала рясними й прозорими

Чистими росами бабине літо…

 

Ніч розуміла слова горевиці,

Розпач у сивім волоссі розплетенім:

Стати самотнім у бабинім віці

Може страшніше, ніж смерть

у Джульєттинім…

 

Можна під старість до всякого

звикнути,

Та по землі нашій хто–ото віда:

Скільки бабів, що хотіли би крикнути:

«Людоньки добрі, найдіть мені діда!»

 

Словом зозулиним, прагнучи злету,

Гей понад Лету та гони Аїда,

Взяти і видихнуть прямо в газету,

прямо в планету і в груди поету:

«Людоньки добрі, найдіть мені діда!»

Станіслав ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ