Береженого і Бог береже
У парку біля розважальних центрів весело гомонить дітвора. Радіють теплим весняним променям, поки ще примхливій весні і… карантину
Мирослава КОЗЮПА, редактор відділу інформації «Газети Волинь»
Коронавірус, який налякав увесь світ, поставив українців перед додатковою проблемою – необхідністю ізоляції. Це випробування для нас, бо вічно кудись біжимо, тулимося у громадському транспорті одні до одних, збираємося з друзями, відвідуємо магазини. Але саме там – у місцях скупчення людей – і причаївся невидимий ворог.
Страх, який вселився в ту руку, що жбурнула у прибулих із Китаю співвітчизників камінь, десь зник, до речі, тоді, коли інфекція таки потрапила в країну.
Страх, який вселився в ту руку, що жбурнула у прибулих із Китаю співвітчизників камінь, десь зник, до речі, тоді, коли інфекція таки потрапила в країну. Як тільки-но в державі почали вживати заходи щодо недопущення поширення вірусу, одні розслабилися: ура! – не потрібно йти до школи, робити з дітьми уроки, інші дратуються, що закриваються магазини, ринки, розважальні заклади, кафе… «Люцифер заволодів світом», – чую краєм вуха розмову. І дивуюся: злі сили асоціюються не з коронавірусом, не з ненавистю до ближніх, а з… дистанційним навчанням. Мовляв, уроки, що передають учителі через електронні засоби, аби наші діти не відставали у навчанні та не залишилися без літніх канікул, йдуть від нечистого – «людини цифер». Є така гіпотеза, що ангел, скинутий з неба, ходитиме по землі, допоки його ім’я згадуватимуть. Здається, людство саме підживляє зло, вселяючи його в усі можливі сфери, навіть ті, що створені для блага.
Настав час, коли сидіння в піжамі вдома врятує світ. Такий, здавалося б, жарт став актуальним сьогодні, коли Україна, поряд із європейськими країнами, вживає заходи з метою недопущення поширення інфекції, яка масово косить людей у всьому світі. З’явився шанс відпочити тим, хто втомився від щоденної рутини і не раз думав, як би то потрапити «на безлюдний острів». Для інших – це можливість провести час із рідними, виконати хатні роботи напередодні Пасхи… І навіть у церквах (де священнослужителі знають історію: чума, яка в ХІV столітті забрала життя майже половини тодішнього населення Європи, поширювалася саме через храми) змінюють порядок прийняття святих таїнств, зокрема, причастя. Цілування ікон замінюють на приклоніння до них. «Так, Бог творить чудеса! Але там, де Він хоче, а не ми. Пам’ятаймо, що відповів Христос на пропозицію скористатися чудом: «Не спокушай Господа Бога твого». Отже, не можна вимагати від Нього чуда, нехтуючи правилами безпеки», – каже отець Віктор Мартиненко.
Здається символічним, що карантин в Україні запроваджений у час Великого посту. Період, коли кожен віруючий має побороти у собі злість, заздрість, страх, паніку, сумніви, натомість нести добро, збагачувати духовний світ… Врешті-решт, це час для щирого спілкування з Богом. Ізоляція якраз і сприяла б тому, щоб кожен побув наодинці із собою, а отже з Господом.
Для українців випробування коронавірусом – це ще й екзамен на відповідальність. Перед батьками, друзями, дітьми, співвітчизниками, бо китайці подолали недугу дуже швидко саме через ізоляцію. Щоправда, підтримувати рівень самосвідомості допомогло введення смертної кари за порушення режиму карантину. В країнах ЄС в деякі міста вводять війська, в Італії за порушення обмежувальних заходів відкрито тисячі кримінальних проваджень, очільник МВС Арсен Аваков теж лобіює такий законопроєкт. Я, як і раніше, не піддаюся паніці через поширення коронавірусу, бо щодня від раку в Україні помирає 160 людей, а минулоріч зафіксовано 15,5 тисячі випадків захворювання на туберкульоз. Втім, якщо можна не допустити поширення нової небезпеки, то краще таки побороти ворога, пересидівши вдома. Недаремно ж кажуть: береженого Бог береже.
