Ще у 26 літ Мирослав Скорик написав музику до «Тіней забутих предків» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.93 € 30.41
Ще у 26 літ Мирослав Скорик написав музику до «Тіней забутих предків»

Понад пів століття Мирослав Михайлович був одним із найяскравіших вітчизняних композиторів.

Фото zahid.net.

Ще у 26 літ Мирослав Скорик написав музику до «Тіней забутих предків»

На 82–му році життя відійшов у Вічність видатний композитор, Герой України, народний артист, лауреат Шевченківської премії, автор геніальної «Мелодії ля–мінор»… Говорячи про талант великого маестро, варто наголосити, що навіть найповніший перелік його відзнак не передасть повністю всю багатогранність творчої натури митця, а понад усе — ​вражень від його вічної музики, яка нікого не залишає байдужим

«Соломія Крушельницька сказала, що я володію абсолютним слухом, і порадила батькам віддати мене в музичну школу»

Він народився 13 липня 1938 року у Львові, в родині, яка по материнській лінії мала, поза сумнівом, якийсь особливий мистецький ген, оскільки з неї, окрім самого Мирослава Михайловича, походили славетна співачка Соломія Крушельницька та інші професійні митці. Безпосереднім поштовхом до занять музикою для майбутнього композитора стало …розстроєне піаніно в домі сестри його бабусі Соломії Крушельницької. Як згадує сам Скорик, «це було в мій перший шкільний день. Батьки повели мене в гості до пані Соломії. Я почав щось награвати для неї на фортепіано, свої перші дитячі твори — ​і раптом спинився, обурився, що інструмент видає фальшиві звуки: він був на пів тону нижче настроєний від звичного, і я, оскільки вже мав свій невеликий слуховий досвід, не сприйняв цієї «іншої» настройки. Тоді Соломія Крушельницька зрозуміла, що я володію абсолютним слухом, і порадила батькам віддати мене в музичну школу».

У 1947 році всю родину Скориків за наклепом було репресовано та вивезено до Сибіру. Коли сім’я потрапила у невеличке шахтарське містечко Анжеро–Судженськ, батько знову вирішив, що Мирослав повинен продовжити навчання у музичній школі. Невдовзі там теж помітили його абсолютний слух і навіть почали вважати вундеркіндом: возили в обласне місто Кемеровськ, показували всім, мовляв, скільки нот йому не натиснеш — ​одразу назве всі.

У 1947 році всю родину Скориків за наклепом було репресовано та вивезено до Сибіру.

Через деякий час навчання в музичній школі перестало подобатися Мирославу. «Я захопився футболом і почав пропускати уроки, а потім взагалі пів року не з’являвся у школі, — ​пригадував він. — ​Батьки про це, звісно, не знали. І коли тато в кінці півріччя прийшов довідатися, як мої успіхи, то отримав відповідь: «Вашого сина вже пів року тут не бачимо». Був великий скандал. Батько навіть хотів мене бити, але згодом заспокоївся. Відтоді я продовжив ходити на заняття і, крім фортепіано, почав займатися скрипкою».

Учителькою Мирослава Скорика у місті сибірського заслання була учениця Сергія Рахманінова Валентина Канторова. Завдяки їй майбутній композитор здобував перемоги на конкурсах у Кемерово і все життя виступав на сцені зі своїми творами як піаніст.

«Ніхто не може знати наперед, що сподобається слухачеві»

У 1955 році родині Скориків було дозволено повернутися до Львова. Мирослав вступив до консерваторії імені Миколи Лисенка і навчався за двома спеціальностями — ​як композитор і як теоретик, а ще був скрипалем у єдиному в Радянському Союзі «колгоспному симфонічному оркестрі» в селищі Бібрка, де, крім двох чи трьох справжніх колгоспників, усі інші мали професійну освіту або були студентами консерваторії.

У 1963–му Мирослав Михайлович почав викладати у Львівській консерваторії на кафедрі теорії музики і композиції, створив ВІА «Веселі скрипки», вступив до Спілки композиторів України. У цей час з’явилися естрадні пісні «Не топчіть конвалій», «Зоряна ніч». 1964 року Скорик написав музику до культового фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Важко повірити, але Мирослав Михайлович спершу не погодився допомагати видатному режисеру, бо той йому не сподобався. «Це східні люди, які одразу переходять на «ти», — ​описував він свої враження. — ​А я людина західна, мені таке не до душі. Тим більше, дивився його фільми, які були в прокаті, і вони мені не подобалися. Я відмовився від співпраці. Але Параджанов така людина: якщо вирішив — ​не поступиться. Він іще раз приїхав, ми поговорили більш серйозно, і відтоді в нас була прекрасна праця і стосунки — ​дружні, ввічливі».

У 1981 році Мирослав Скорик написав музику до фільму «Високий перевал» режисера Володимира Денисенка. У ньому звучить знаменита «Мелодія ля–мінор», що стала своєрідним «бестселером» і зворушує серця мільйонів слухачів. На запитання, як вдалося написати цей твір, який подекуди є впізнаванішим за нього самого, Мирослав Скорик відповідав, що ніхто не може наперед знати, що полюбиться найбільше — ​професіонал повинен уміти працювати без музи і завжди викладатися на повну. «Музику потрібно писати так, щоб люди хотіли її слухати», — ​наголошував композитор.

Загалом він став автором музичного супроводу до понад 40 художніх фільмів, багатьох камерно–інструментальних творів, кількох балетів та опери «Мойсей» за поемою Івана Франка. Її прем’єра відбулася у Львові, а спектакль благословив і профінансував Папа Іван Павло ІІ. Написати цей твір композитору запропонував директор Львівського оперного театру Тадей Едер. Музикант мав й особисту причину взятися до роботи — ​про це мріяв його батько: він любив поезію Івана Франка, яка лягла в основу сюжету. Аби знайти гроші на постановку, артисти оперного театру звернулися з листом до Папи Римського Іоанна Павла II. Неочікувано для всіх Ватикан проспонсорував виставу. Коли у 2001 році понтифік приїхав до Львова, з ним зустрілися Мирослав Скорик, Тадей Едер та виконавець ролі Мойсея Олександр Громиш. Усі вони отримали благословення та пам’ятні подарунки, а постановка — ​схвальні відгуки вітчизняних і закордонних критиків.

Попри своє благородне походження та зв’язки, Мирослав Михайлович завжди справляв враження скромної елегантної людини. Мав незрівнянне почуття гумору, блискучу ерудицію, елегантність і бездоганні манери. Маестро Скорик викладав у Київській консерваторії, а також у музичних закладах США й Австралії. У 2011–2016 роках керував Національною оперою України. Його твори — ​знані та популярні у всьому світі, а сам композитор виступав як диригент і піаніст із багатьма відомими оркестрами.

У вівторок, 2 червня, засідання Верховної Ради розпочалося із хвилини мовчання по Мирославу Скорику. В стінах парламенту ввімкнули «Мелодію ля–мінор»…

Наталка ЧОВНИК

За матеріалами сайтів
pravda.com.ua, tvoemisto.tv,
zahid.net, bbc.соm.

Мирослав Скорик любив повторювати, що музика,  як і життя, непередбачувана.
Мирослав Скорик любив повторювати, що музика, як і життя, непередбачувана.

 

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.