Андрій Гергерт. Від нас знову йдуть найкращі…
«Гіршого немає в цьому житті нічого, ніж розмовляти з мамою чи дружиною загиблого воїна…»
Ким був і про що говорив легендарний комбат Червень Андрій Гергерт (на фото)
Андрій Гергерт з позивним Червень пішов із життя 1 серпня у 42-літньому віці. Понад рік боровся з раком шлунка, лікувався в Україні та Австрії.
Червень із Миколаєва на Львівщині. До війни займався бізнесом у Ялті, а навесні 2014- го познайомився з Дмитром Ярошем і пішов добровольцем у «Правий сектор».
У 2016 році отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Третього серпня Червня поховали на Личаківському кладовищі у Львові. Труну накрили жовто-блакитним і червоно-чорним прапорами, сотні людей прощалася з ним, стоячи на колінах. В Андрія залишилися дружина та 4 дітей…
Пропонуємо вам промовисті цитати легендарного командира Андрія Гергерта.
«Я зрозумів, що за цю кров має бути віддано тільки кров’ю»
«Переломним було вбивство дітей, коли їх уже розстріляли (на Майдані. — Ред.). Така жага стріляти у відповідь — неймовірна, вона мене накрила, і я розумів, що за цю кров має бути віддано тільки кров’ю… Нічого іншого не покриє те, що вже зроблено.
Я, на той час успішний бізнесмен, сказав собі, що я це роблю, я з цим ходжу. Десь ми з друзями про це домовилися. І друг, з яким домовлялися, через два місяці — мертвий, у підрозділі «Айдару», Андрій Марунчак. І вже коли ми його хоронили, я зрозумів, що це вже все — шляху назад немає. Якщо ти готовий відповісти за те, що кажеш, за те, що говорив завжди, — йди відповідай. Бери й роби це».
«Почав дурити маму, дружину… троє дітей у мене було на той час. Сказав, що я інструктор під Києвом, треную хлопців, і так потихеньку увійшли в структури до Яроша».
«З ким перемир’я? У мене пів телефонної книги вже мертвої»
«Кожен день бачимо ворога — вбиваємо, не бачимо — доповідаємо (говорив про різницю між добробатами і ЗСУ у 2018 році. — Ред.). Це проста формула. Армії кажуть: «Не стріляти, спостерігати, чекати, зараз скажемо, Мінські домовленості, хлібне перемир’я, весняне перемир’я, пасхальне перемир’я, 1 вересня — перемир’я, різдвяне…» З ким перемир’я? Про що перемир’я? Я дивлюся ті фотографії вбитих, тисячі, тисячі… У мене пів телефонної книги вже мертвої (…)
З ким я маю миритися, яким чином? Мені армія відповіді не дає».
Головнокомандувач має бути авторитетом, грамотною людиною на чолі такої величезної країни, яка воює з імперією — жорсткою і страшною. Дуже цинічною.
«Рускі розуміють тільки мову сили, і тільки коли вони бачитимуть на своїх вулицях мертвих, похоронні процесії, покалічених, вони будуть ставити собі запитання — а що це, через що це сталося, звідки він приїхав у Ростов, Москву, Пензу, чи на вулицях Донецька, Луганська місцеві колаборанти коли будуть ходити».
«Ми не переламуємо їхній інформаційний простір — ми програємо. Вони війну проти нас подають як визвольну, священну. І в мене була ціль — максимально наблизити моїх бійців, підготовлених на відстань пострілу до них, щоб цей постріл вони могли зробити».
«Ти підбираєш слова: «Доброго дня, це Андрій Червень…». Одним я одразу казав: «Його щойно вбили». Іншим: «Поранений, у лікарні», — хоча знав, що мертвий, і потім уже поступово, що він помер.
Потім зрозумів, що треба телефонувати братові, якщо є брат, і батькові. Мамі не можна дзвонити, жінці. Гіршого немає в цьому житті нічого, ніж розмовляти з мамою, дружиною…».
«Болить за країну, болить — що нас чекає завтра»
«Мій президент — Ярош Дмитро Анатолійович».
«Зеленський має розказувати анекдоти (так Андрій Гергерт висловлювався у 2018 році. — Ред.). Путін — кегебіст із 30–річним стажем. Ясно, що він буде воювати. А в нас хто буде? Зеленський? Я щось нічого не розумію. Тобто він має розсмішити Путіна? Головнокомандувач повинен бути авторитетом, грамотною людиною на чолі такої величезної країни, яка воює з імперією — жорсткою і страшною. Дуже цинічною».
«Він інший (про Зеленського у 2020–му. — Ред.). Це людина, яка відчуває Україну, напевно, не так, як я, як ми, як люди, які пройшли і проходять війну, які крізь себе пропускають цей біль нинішньої війни, втрат. І в цьому є велика проблема — він інший, він носій іншого. Домовлятися, поступатися… Він слабкий.
Він не має сьогодні тих якостей, котрі повинен мати лідер країни, яка воює з Мордором. Він не відчуває цієї солі і цього болю».
«У мене болить за країну, у мене болить — що нас чекає завтра. Я завжди хотів це склеїти і хочу клеїти країну, мрію, щоб вона була єдина, щоб вона, як ніколи, була об’єднана, бо я бачу, що нас чекає насправді і хто проти нас».
«Нехай там внутрішні українці, які недосвідчені, безсовісні, злодійкуваті, ліниві, — ми з цим впораємося. А зовнішній ворог, який мобілізований, який щодня нас рве, вбиває, калічить, інспірує тут економічний безлад, інформаційну атаку та навіть ці епідемії коронавірусу через свою московську, цю кацапську історію по церковній лінії запускає. Вони кожного дня зупиняють нас у нашій можливості перемогти, вирватися.
Говорити сьогодні про те, що він (Зеленський. — Ред.) почув, можливо, сьогодні почує? Ми завжди готові підставляти плече, бо за тим — країна величезна, велика історія — 6 років війни, тисячі вбитих, яких ми похоронили, яким ми щось обіцяли на могилах, ми несемо перед ними відповідальність. За нами ціла країна, за нами завтрашній день. Як він цього не відчуває?».
«Ми неймовірний народ — я мав можливість це побачити на війні»
«Українці насправді щирі люди, душевні — сама система хвора».
«Ми зараз, як ніколи, стоїмо над прірвою, і кроки наші мають бути дуже виважені. Щоб цього не було, треба усвідомити для себе, хто ти, як ти себе відчуваєш, розуміти, що це твоя земля, ти господар на ній, і від того вже все буде далі».
«Ми найсильніший народ у світі, ми найрозумніший народ у світі! Працьовитий, трудолюбивий, неймовірний народ — я мав можливість це побачити на війні».
Ольга КИРИЛЕНКО,
«Українська правда».
Джерело: https://www.pravda.com.ua/articles/2020/08/3/7261660.
