Про лікаря-легенду і «страшну Варвару, яка видирає у покійників очі»
У 2014 році ім’я Володимира Філатова внесено до Зали слави світової офтальмології
«Я зміг би знову бачити, якби мені пересадили рогівку. Чув, що у Білорусі для «чужих» громадян це може обійтися у 4 тисячі доларів. Є й інші пропозиції, які пенсіонеру не по кишені. Але ж майже сто літ тому в Україні такі операції робили масово і безплатно!» — ділився своїм болем літній чоловік, який хотів довідатися контакти Інституту очних хвороб в Одесі, куди збирався на консультацію. Його повна нинішня назва – Інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України. А в народі його називають просто – Інститут Філатова. То хто ж такий Філатов, на честь якого названий інститут?
Офтальмолог, номінований на Нобелівську премію
Правда це чи вигадка, але існує версія, що академік Філатов лікував очі Сталіна. А в якості нагороди попросив дозволу створити інститут експериментальної офтальмології, і був його директором до останніх днів життя. Заклад став відомим на весь світ, в його стінах постійно народжувалися революційні відкриття, проводилися унікальні хірургічні втручання. Саме Володимир Філатов зумів тут «поставити на потік» пересадку рогівки (кератопластику).
До речі, вперше операцію із заміни частини ока в світі спробували зробити ще в 1905 році. Тоді рогівка прижилася, але з часом помутніла і результати трансплантації були зведені до нуля. І лише у 30–х роках минулого століття офтальмолог Філатов знайшов спосіб вирішити цю проблему, за що був згодом номінований на Нобелівську премію. Ким же був окуліст-новатор?
Уперше операцію із заміни частини ока в світі спробували зробити ще в 1905 році.
Його батько Петро Федорович, фахівець з хірургії та очних хвороб, походив зі збіднілих дворян. Чотири з шести братів Філатова працювали лікарями, двоє інших — інженер та юрист. Не дивно, що й Володимир вибрав медицину і, звичайно ж, офтальмологію, вступивши на медичний факультет Московського університету.
У 1903 році перспективного молодого науковця запросили до Новоросійського університету в Одесу. Саме з цим містом було пов’язане все подальше життя Філатова. Тут він успішно захистив докторську дисертацію, проводив оригінальні наукові дослідження та експерименти. Так, у 1913 році запропонував новий метод вимірювання внутрішньоочного тиску — еластотонометрію, — який і зараз використовують у медичній практиці.
Згодом учений представив нововведення у пластичній хірургії, відоме як «кругле стебло В. П. Філатова». Цей винахід дав змогу успішно проводити операції з відновлення носа, щелеп, губ, підборіддя й навіть внутрішніх органів. Не вдаючись у технологічні тонкощі, зауважимо, що він суттєво полегшив пересадку здорової шкіри пацієнта на пошкоджену ділянку тіла. І сьогодні цим методом користуються хірурги в усьому світі.
Володимир Філатов казав: «Якщо взяли гроші у хворого, то повинні зняти білий халат».
За даними Наркомату охорони здоров’я, на початок 1920–х років у СРСР налічувалося 238 тисяч сліпих, у половині випадків причиною втрати зору було більмо. Володимир Філатов поставив собі за мету допомогти цим людям. Для проведення кератопластики він разом з інженером Марцинківським спроєктував спеціальний медичний інструмент — трепан. Лікар багато практикував, постійно удосконалюючи хід операції.
Але коли вчений був за крок до успіху, в 1931 році його звинуватили в змові проти радянської влади та заарештували. Уникнути розстрілу допомогло втручання Семена Будьонного, який писав згодом доктору: «Вашою роботою захоплююся…». Філатов просидів під арештом два місяці, а вже через два тижні після звільнення зробив операцію, яка стала революційним переворотом в офтальмології. Уперше в історії медицини пересадив донорську рогівку від трупа й відновив зір пацієнта. До початку війни академік з учнями прооперував понад 1000 осіб, які мали більмо, подарувавши їм можливість бачити.
Варвара була готова «очі видерти» задля коханого
Коли 28–річний Філатов приїхав до Одеси в клініку при Новоросійському університеті, він пережив уже особисту трагедію: смерть синочка Михайлика, розлучення з дружиною. Але життя брало своє. Молодий, гарний доктор наук не залишив байдужою відому одеську актрису. Вона стала його дружиною, народила сина Сергія і… втекла із якимсь залицяльником, коли хлопчикові було всього півтора рочки.
І тоді у долі видатного лікаря з’явилася красуня-медсестра Варвара Скородинська. В інституті вони були завжди разом. Здібна учениця сама згодом стала доктором наук, її вважали «правою рукою» Філатова. Жінка обожнювала свого кумира і брала на себе найважчу, найчорнішу роботу. Через це одесити називали помічницю офтальмолога «страшною Варварою, яка видирає у покійників очі».
Справа в тому, що пересадку рогівки робили з трупних органів. Багато родичів покійних були проти. Треба було їх умовити, провести всі дослідження, перевірити, чи не мав донор якогось інфекційного захворювання…
Пересадку рогівки робили з трупних органів. Багато родичів покійних були проти. Треба було їх умовити, провести всі дослідження, перевірити, чи не мав донор якогось інфекційного захворювання…
Аби мати трансплантат про запас, його вміщували до холодильника, де зберігали протягом кількох днів. Спостережливий учений зауважив, що охолоджена рогівка приживається вдвічі–тричі успішніше, ніж неохолоджена. Зацікавившись природою цього явища, Володимир Петрович виявив подібні зміни і в інших тканинах, витриманих у несприятливих умовах — в холоді і темноті. З’ясувалося, що при цьому вони зазнають біохімічної перебудови. Це яскраво підтвердили експерименти зі зрізаним листям алое, яке тримали кілька діб у холодильнику, і його цілющі властивості поліпшувалися.
Так Філатов здійснив ще одне відкриття — розробив теорію тканинних препаратів, своєрідних біогенних стимуляторів, які сприяють лікуванню багатьох захворювань.
І пацієнти, і працівники Одеського інституту експериментальної офтальмології знали, що в цьому закладі неприпустимо було навіть говорити про винагороду лікарям. Володимир Філатов казав: «Якщо взяли гроші у хворого, то повинні зняти білий халат». Але при цьому сам академік мав дозвіл вести приватну медичну практику.
По неділях він оперував удома, де мав обладнаний хірургічний кабінет, працював разом зі Скородинською, асистентами. Після операції у величезній вітальні будинку на Приморському бульварі сідали обідати. Всі, крім Варвари. Вона одягалася і йшла. Хоча їхній роман ні для кого не був таємницею, жінка не хотіла, щоб ім’я Філатова згадували в пересудах. Не вимагала, щоб коханий став законним чоловіком, бо проти цього був його син і вся родина академіка. Скородинською–Філатовою Варвара стала тоді, коли Володимир Петрович у 73 роки важко захворів.
Видатний офтальмолог не був обділеним увагою влади, мав багато звань, нагород і відзнак. Отримавши у 1941 році Сталінську премію, Філатов розподілив гроші між дитячими будинками та Свято–Дмитрівським храмом в Одесі. В його інституті знаходили роботу родичі репресованих, у тому числі й молодший син кримського архієпископа Луки.
За пів століття своєї медичної практики Володимир Петрович Філатов провів кілька тисяч операцій. Люди писали йому листи, зазначаючи замість адреси : «Інститут, де роблять очі». І ці послання лягали на стіл лікаря. Заслуги вченого перед наукою настільки значущі, що у 2014 році ім’я Володимира Філатова внесено до Зали слави світової офтальмології.
Оксана КРАВЧЕНКО.