Ставимо роботу «на паузу» і займаємось лише дітьми. Колонка Оксани КОВАЛЕНКО

— Мам, а коли підемо на річку?  

— Зараз доприбираю, а потім зварю їсти. І ще ж прання треба розвісити.

 — Знову недовго будем…

Літня пора особливо показує, як розподіляємо свій час на роботу і дозвілля. Що там казати, чимало українських мам і відпустку сприймають як нагоду навести блиск у хаті, щось підфарбувати й домити. А тут діти зі своїми потребами нових вражень. Здається, що ж тобі не вистачає, мале: увесь час твій, а це така розкіш у дорослому житті!

«Я б на твоєму місці цілий день читала й читала», — кажу доньці й спостерігаю, як вона незадоволено кривить губи. Намагаюся стати на її позицію, згадую себе в 11. У мене тоді трапилася, здається коротенька, але із сьогоднішнього погляду велика, пригода: тато отримав відпускні і повів мене вибирати нову куртку «на школу». Це було незвично, бо завжди все купувала і зазвичай обирала мама, а ще — він подарував мені перший день своєї відпустки.

Ми прийшли у тоді ще радянський магазин з майже порожніми вішаками, де висіли тільки брудно-зелені штурмовки. У такій хіба годилося йти по гриби, а не на уроки. Добре, що не було мого розміру, бо тато вважав, що це прекрасна школярська куртка, в якій мене «не візьме» ані вітер, ані дощ, а я так купалася в його увазі, що мені подобалося все і всі.

У той день додому я повернулася з новеньким портфелем і була дуже щаслива, бо тато просто підвів до полиць і сказав: «Вибирай». Тепер, думаю, ми обов’язково підемо з Катрусею на якусь таку прогулянку «з обиранням». І ще треба податися кудись на природу – хай на річковий берег чи під велику вербу у бабусі на лузі, бо це золотий час, у якому дитина через десятиліття знаходить нову радість.

Уміння відпочивати з дітьми разом «душею і тілом», ані грама не відволікатися на інше буває недорозвиненим чи атрофованим. Оскільки ж у такі моменти закладаються майбутні місточки розуміння й співчуття у сім’ї, у це варто вкладати час і думки.

«Мої діти люблять до одних діда з бабою їздити надовго, а до інших тільки на вихідні, хоча їх люблять однаково сильно і ті, й інші», — поділилася недавно подруга. Каже, проаналізувала й зрозуміла: хоч в обох бабусь є городи, більш любима уміє поставити роботу «на паузу» й піти з дітьми до озера, знаходить час просто поговорити.

Пригадалася паралельна картинка, яку не раз спостерігала у сім’ях з міських квартир. Одні ніби й з дітьми, але дивляться телевізор чи «в телефоні», а інші тати й мами затіюють якусь спільну гру чи розповідають кумедне зі свого досвіду, організовують пікнік на килимі. Уміння відпочивати з дітьми разом «душею і тілом», ані грама не відволікатися на інше буває недорозвиненим чи атрофованим. Оскільки ж у такі моменти закладаються майбутні місточки розуміння й співчуття у сім’ї, у це варто вкладати час і думки.

«Вечеряємо картоплею в мундирах, а це означає, що до річки вирушаємо за пів години», — я придумала, як виграти час у себе ж. І оцінюю цей хід ще й з іншого боку: можливо, колись-колись моя доня збере своїх онуків без їхніх напосідань і влаштує їм сімейні посиденьки у форматі майбутнього.

Маєте свої секрети виховання — пишіть! Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».