Чому мама першої на Волині патронатної сім’ї мусить вести щоденник - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.89 € 31.92
Чому мама першої на Волині патронатної сім’ї мусить вести щоденник

Появу сім’ї нового типу зафіксували на фото.

Фото volodymyrrada.gov.ua.

Чому мама першої на Волині патронатної сім’ї мусить вести щоденник

Подружжя із Володимир-Волинського району зважилося брати дітей із родин, які переживають складні обставини, на тимчасове виховання

Надія та Олександр Степанюки із Дігтева створили першу в нашому краї сім’ю, що називається патронатною. Вона вирізняється тим, що неповнолітніх певна родина приймає тимчасово. Законодавчо визначений термін — ​від 3 до 6 місяців, поки рідні батьки не подолають складних обставин або ж проблему не вирішить суд.

Надія Олександрівна із чоловіком, не маючи власних дітей, свого часу створили прийомну сім’ю для осиротілих братика й сестрички з одного із сіл свого району. З часом прихистили під свої крила ще…вісьмох дітей із різних куточків України. Тепер багатодітна мама розповідає, що зацікавилась створенням патронатної сім’ї випадково, почувши про неї в службі у справах дітей, куди звернулася по довідку. Після того збирали необхідні документи, проходили три-етапне спеціальне навчання в Івано-Франківську й нарешті отримали необхідні рекомендації. Керівниці служби у справах дітей виконкому Володимир-Волинської міської ради та центру соцслужб Лілія Сидорук і Вікторія Юхимюк займалися організаційними моментами, узгоджували подальший супровід родини, і врешті у просторому затишному будинку Степанюків урочисто відбулося підписання угоди про патронатну сім’ю. Одразу ж подружжя зустріло двох перших дітей. Дівчаток 6 і 12 років забрали від рідних батьків через складні обставини та поселили в Рожищенському притулку для неповнолітніх, а тепер вони житимуть у тимчасовій сім’ї. Участь у цій події міського голови Ігоря Пальонки, який приїхав з подарунками, тільки підкреслила її вагу й особливість.

Надія Степанюк запевняє, що місце у їхній великій родині знайдеться усім.

Вікторія Юхимюк у коментарі нашому виданню пояснила, що поява патронатних сімей в Україні є ​пріоритетним завданням:

— Триває реформа інтернатної системи, притулків. Пріоритет надається сімейним формам виховання. Таким чином дитина не ізольована: живе в родинному колі, бачить реальне життя, засвоює сімейні цінності.

Патронатні вихователі — ​це цілодобова робота. Її оплачують, враховують стаж. Але й вимоги до людей, які беруться опікуватися дітьми з непростою долею, високі: аналізують усе, навіть стан здоров’я. Подружжя Степанюків у цьому сенсі шанують за те, що з любов’ю й відповідальністю ставляться до прийомних 10 дітей. Притому Вікторія Юхимюк розповіла, що фахівці соціальних служб все одно постійно навідують їх, як вимагає закон:

— Ми в них по 2–3 рази на тиждень. Спілкуємося із сусідами й з тими дівчатками. Якби їм щось не подобалося, діти б, звичайно, про це казали. Патронатні вихователі привозять до нас сестричок на зустрічі з біологічними батьками. (Працюємо над вирішенням їхніх складних обставин.) У разі потреби телефонують. Кожна з дівчаток має свою кімнату (але сестрички захотіли бути разом), їм купили особисті речі, є шафа, комп’ютери. Такого вони не мали ні в своїй сім’ї, ні в притулку, де мешкали 1,5 місяця.

Надія Степанюк веде щоденник, у якому записує все, що стосується дівчаток: з чим вони звертаються, проблеми, свої спостереження. Така вимога до патронатного вихователя.

Надія Олександрівна ж запевняє, що місце у їхній великій родині знайдеться усім, й поки що замість рідної мами готує до медогляду меншу дівчинку, яка цього року піде в перший клас.

Читайте також: Мати просила вимкнути телефон: дівчинка-підліток розповіла, як у неї влучила блискавка в домі.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.