Три музи Михайла Булгакова - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.05 € 31.85
Три музи Михайла Булгакова

Прообразом Маргарити у знаменитому романі стала третя дружина письменника  – Олена Сергіївна.

Фото із сайту na­skryzhalyah.blogspot.com.

Три музи Михайла Булгакова

З Тетяною Лаппою (Тасею, як він відразу її назвав) вони познайомилися зовсім юними. Їй — ​16, йому на рік більше

Після довгих прогулянок Києвом молоді люди вимушені розлучитися. Тетяна їде додому в Саратов, юнак шле коханій телеграми, що застрелиться, потім — ​що приїде, хай вийде на перон, аби він лиш побачив її. Три роки розлуки не вбили кохання, але, мабуть, зменшили пристрасність. Двадцятилітній студент просить руки Тасі. Через літа вона згадувала, що весільної сукні не було — ​гроші, які вислав батько на весілля (сто карбованців — ​велика сума на той час), кудись поділися.

Їй незручно, а можливо, й боляче було згадувати, що коханий Мишко напередодні весілля змусив позбавитися дитини — ​юна наречена була вже вагітною (на це й пішли «весільні» гроші). «Не час», — ​виніс вердикт чоловік. Послухалася, як і наступного разу, через кілька років потому. Операцію того разу провів сам Михайло (мабуть, із метою економії), ще недосвідчений лікар, та й спеціалізація інша. Щось пішло не так, і Тетяна залишилася бездітною на все життя. «Бог покарає мене за Тасю» — ​Господь і покарав: у Булгакова також не було дітей, хоча, як згадують його сучасники, малюків він любив.

Любов Тасі була всеохопною, жертовною і вічною. Вона йшла за ним, як дружина декабриста, у земську лікарню, на фронт, готова до злигоднів і поневірянь. У Владикавказі рятувала його від тифу, а щоб підгодувати знесиленого хворобою чоловіка, віднесла до ювеліра товстий золотий ланцюжок — ​подарунок батька. Замість подяки за самозречення — ​Булгаков зібрався їхати в еміграцію (мріяв про Париж), Тетяну обіцяв «викликати»…

На відміну від Тетяни, нове кохання Булгакова Любов Бєлозерська жваво цікавилася літературою. Чудова співрозмовниця призналася, що давно звернула увагу на незвично свіжу мову, майстерність діалогу й легкий безпосередній гумор Булгакова. 30 квітня 1925 року вони зареєстрували шлюб. Жили весело. Любочка була жвавою, неординарною, друзі її любили. На початку 1930­х настає важкий період у житті Булгакова. Нездужання, крайня перевтома. А головне — ​невизначеність становища як драматурга. Жодна з його п’єс не йшла. Жодного рядка не з’явилося друком. За кордон, про який він так мріяв, не випускали. І сімейне життя розповзалося.

Любов Євгенівна захоплювалася їздою верхи, потім автомобілями, в помешканні товклися непотрібні люди. Телефон висів над письмовим столом Булгакова, і дружина весь час весело спілкувалася з подругами. Одного разу він сказав їй: «Любо, так неможливо, я ж працюю!». І вона відповіла безтурботно: «Нічого, ти не Достоєвський!». Він зблід. Ніколи не міг вибачити цього Любі… Те, що не так давно було миле й добре, стало раптово немилим і обридливим.

Любов Євгенівна спокійно і навіть дружньо зустріла звістку, що Булгаков вирішив одружитися з Оленою Шиловською (Люба й Олена дружили). Вона знала про їхні стосунки, а в той час була зайнята своєю романтичною історією. Люба лише сказала: «Але я буду жити з вами». На що Олена Сергіївна відповіла: «Ну звичайно, Любочко!» Однак потім, за спогадами Олени Сергіївни, Любов Євгенівна стала наговорювати на Булгакова. І тоді вирішили купити їй однокімнатну холостяцьку квартирку — ​там же, через стіну. 3 жовтня 1932 року був розірваний шлюб Булгакова з Любов’ю Євгенівною, а 4-­го — ​зареєстрований з Оленою Сергіївною.

Це Олені на смертному одрі він шепотів: «Королева моя, моя цариця, зірка моя, сіявшая мені завжди в моєму земному житті».

Закінчувався 1932 рік. Поруч була кохана. У МХАТі йшли репетиції п’єси «Мольєр», у яких Булгаков брав участь. З’являлися надії на краще. Навесні наступного року письменник офіційно передовірив ведення всіх своїх видавничих справ Олені Сергіївні. Це було в його житті вперше й дуже йому подобалося… А восени 1939­го Булгаков став швидко втрачати зір. Діагноз лікарів був невтішний: у нього виявили хворобу, від якої на 48­му році помер його батько. Коли вони ще вирішили одружитися, Булгаков сказав Олені: «Я буду помирати тяжко. Ти обіцяєш, що не віддаси мене до лікарні?» Вона пообіцяла.

Читайте також: «Я не знаю де ми»: замість пологового, чоловік відвіз знайому в ліс, де вона і народила

Любила його так сильно, що це не схоже було на звичайне поняття кохання між подружжям. Помер Михайло Булгаков 10 березня 1940 року. Це Олені на смертному одрі він шепотів: «Королева моя, моя цариця, зірка моя, сіявшая мені завжди в моєму земному житті».

Марина ЛУГОВА

За матеріалами na­skryzhalyah.blogspot.com, www.umoloda.kiev.ua 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.