Спеціалісти стверджують, що третина мужчин страждає від безпліддя...
Спеціалісти стверджують, що третина мужчин страждає від безпліддя.
Катерина ЗУБЧУК
Мабуть, не всі знають, що четвертого листопада у світі святкували чоловіче 8 Березня — День чоловіків. Свято “молоде” і нібито запроваджене з ініціативи першого президента Радянського Союзу Михайла Горбачова. У зв’язку з цим у пресі з’явився “портрет” середньостатистичного українського чоловіка. Виявилось, що наші чоловіки люблять здобувати освіту, заробляти гроші і будувати кар’єру. Актуальною залишається і надалі добре відома фраза: “Бережіть мужчин”, оскільки їх меншає, і вони можуть стати “червонокнижними”. Зокрема, в Україні проживає 21,8 мільйона чоловіків. Це 46 відсотків населення. І хоча хлопчиків народжується більше — на сто дівчаток їх припадає 105—106, на тисячу жінок залишається 858 чоловіків. Чим старша вікова група населення, тим менше в ній чоловіків. Як кажуть, розбирайте, поки є... Щодо сімейного стану, то 64 відсотки чоловіків перебувають у зареєстрованому або незареєстрованому шлюбі, 24 відсотки ніколи не одружувались, а майже чотири відсотки українських представників сильної статі — вдівці, 6,8 відсотка — не знайшли свого щастя у шлюбі і розлучились. А ще чоловіки майже в п’ять разів частіше гинуть від нещасних випадків. Є ще одна дуже важлива проблема, бо від неї залежить загальноукраїнська демографічна ситуація: третина чоловіків страждає від безпліддя. Ще донедавна ця проблема взагалі мало обговорювалась. І коли в сім’ї не було дітей, до лікарів йшла дружина. Андрологія, яка спеціалізується на “чоловічому” здоров’ї, — галузь медицини молода. В усякому разі на Волині їй не більше тридцяти років. Почалось з того, що хірург-уролог Володимир Гринчук, який працював у Нововолинську, зацікавився новоствореною у Києві клінікою андрології. Закінчив тут аспірантуру і в 1976 році повернувся на Волинь, уже в обласну лікарню. Володимир Олександрович — лікар-андролог, кандидат медичних наук, який з середини дев’яностих років працює в державній госпрозрахунковій поліклініці міста Луцька.
Коли я назвала йому цей показник — третина українських чоловіків страждає від без-пліддя, то Володимир Олександрович сказав: — Я можу спиратись лише на свої дані. А вони такі. Якщо взяти сто подружніх пар, то у двадцяти, як правило, нема дітей. Тобто кожна п’ята сім’я бездітна. Щодо причин цього, то п’ятдесят відсотків припадає на жінок, сорок — на чоловіків, а десять відсотків — спільні. — На жаль, подружжя не завжди поінформоване, куди можна звернутися із своєю бідою... — У тому-то й справа. Нерідко, як доводиться чути від пацієнтів, вони йшли за допомогою до знахарів, екстрасенсів, “цілителів” різного роду. Були на прийомі у мене молоді люди, які більше року лікувались від безпліддя в екстрасенсів. Лікувалась в основному дружина і безрезультатно. А обстеження в нашому закладі показало, що якраз вона абсолютно здорова. У чоловіка ж було виявлено патологію статевої сфери, яка вимагала хірургічної корекції. Ще парадоксальніше, коли у безплідних шлюбах чоловіків лікують за “компанію” з дружинами. Ось такий приклад. Жінка, в якої не було дітей, звернулась до гінеколога. Він виявив у неї запальний процес статевих органів, призначив лікування. А заодно заочно запропонував курс лікування і чоловікові. Лише згодом, коли таке лікування не дало результатів, чоловік прийшов до андролога. І що ж? На перший погляд, у міцного мужчини з нормально розвинутими і сформованими в анатомічному плані статевими органами після лабораторного дообстеження було виявлено різке порушення плідності. — З чим найчастіше пов’язана проблема чоловічого безпліддя? — За останніх п’ять років ми обстежили понад вісімсот чоловіків з приводу безпліддя у шлюбі. У 358 з них (а це понад сорок відсотків) — різка патологія дітородних органів. Відхилення пов’язане з вродженими або набутими вадами, із запальними процесами. Не заглиблюючись у деталі, скажу таке: як правило, з’ясовується, що у чоловіка є якась хвороба, а вже на фоні її розвивається патологія, пов’язана з безпліддям. До речі, серед наших пацієнтів у курців порушення плідності зустрічається більш як у шістдесяти випадках (у тих, хто не палить,— лише у 19,7). І, звичайно, алкоголь дає себе знати: серед тих чоловіків, хто не має дітей, — 46,3 відсотка якраз схильних до зловживання спиртним. Як спеціаліст з досвідом я не можу обминути такого: сьогодні дехто з фахівців, не маючи достатньої підготовки, виявляє чоловічу плідність чи безплідність лише за результатами лабораторних досліджень сперми. Це — велика помилка. Репродуктивне здоров’я можна визначити, обстеживши пацієнта, встановивши загальний стан його здоров’я, анатомо-функціональні параметри дітородних органів. — Доводилось чути таке: якщо хлопчик виростає в памперсах, то в майбутньому у нього можуть бути проблеми, пов’язані якраз із безпліддям. Це справді так? — Я не можу цього підтвердити. Якщо до року чи півтора одягати хлопчикові памперс, то це ніяких негативних наслідків не матиме. А ось, коли цей хлопчик підростає і вступає у фазу статевого дозрівання, то йому ні в якому разі не можна носити тісні, до того ж синтетичні плавки. Мами повинні про це знати, дбаючи про майбутнє “чоловіче” здоров’я своїх синів. А взагалі про “чоловіче” здоров’я треба турбуватися з дня народження хлопчика. Я провів обстеження у восьми школах міста Луцька. Звичайно, одержавши на це спеціальний дозвіл в облздороввідділі та управлінні освіти. Я подивився понад дві тисячі учнів від першого до одинадцятого класів. І виявилось, що у дванадцяти відсотків з них є патологія. Але одна справа виявити патологію, а інша — усунути її. Батьки нерідко нехтують порадами лікаря, який підказує на вроджену ваду і не лікують сина. Мовляв, виросте дитина — все стане на своє місце. Це великий ризик. Коли до мене приходить молода мама з хлопчиком, у якого, на її думку, щось “не так”, то я починаю не з огляду дитини, а з розмови з цією мамою. Мене цікавить, як вона виношувала вагітність, як годувала. Кожна жінка, народивши дівчинку, повинна думати, що це майбутня мама. Так само у хлопчикові треба бачити майбутнього тата. І я не випадково розпитую про те, як жінка годувала дитину, чи не перевела на штучне годування лише заради того, щоб зберегти фігуру. Якраз мамине молочко має такі речовини, які забезпечують хлопчикові його здоров’я як майбутнього чоловіка — і потенцію, і дітородну функцію. ... Молода пара відсвяткувала весілля. Обоє — здорові, вродливі і щасливі, бо закохані. Майбутнє уявляється їм благополучним, безхмарним: народяться діти — буде втіха, буде те, заради чого і створювалася сім’я. Та ось цієї втіхи і нема... Дитина не народжується після першого, другого, вже й четвертого року подружнього життя. Правда, молода дружина після першого року заміжжя зверталася до гінеколога. Пролікувалась. А ось до поради лікаря з приводу того, що проблема безплідності може бути пов’язана із здоров’ям чоловіка, подружжя поставилось скептично: “Яке обстеження — він же такий здоровань!”. Збігав час. Чоловік звинувачував дружину в тому, що вони бездітні. Мовляв, мої ровесники вже своїх дітей скоро в школу поведуть, а в нас ні сина, ні дочки... Нарешті, на шостому чи сьомому році подружнього життя чоловік потрапив на прийом до лікаря-андролога. Обстежився. І виявилось, що він — основний винуватець нещастя в сім’ї. Намальована життєва “картинка” — одна з багатьох, свідками яких стає лікар-андролог Володимир Гринчук. Він прийшов до висновку, що лікувати ( принаймні, обстежувати) потрібно і дружину, і чоловіка, в яких нема дітей. Тому в державній госпрозрахунковій поліклініці працюють і андролог, і гінеколог. — Буває,— говорить Володимир Олександрович,— що обоє з подружжя здорові, а такого бажаного потомства нема й нема. Причина в тому, що у них несумісний репродуктивний матеріал. І цю проблему можна вирішити, якщо захотіти. Тільки ще раз скажу: не до екстрасенса треба йти у такому випадку, а до спеціаліста, який має досвід, знає свою справу і знає, як допомогти бездітній парі.
