Курси НБУ $ 29.25 € 30.84
Волинський атовець із «темним минулим» шукає прихистку, як бродячий пес…(Відео)

Ветеран каже, що більшість односельчан його не розуміє.

Фото volyn.com.ua.

Волинський атовець із «темним минулим» шукає прихистку, як бродячий пес…(Відео)

Він зовсім не ангел і не ідеальний герой із тату тризуба на грудях. Втім, коли приїжджав з фронту, його тут, на Волині, як і інших захисників, зустрічали з квітами та жовто-блакитними кульками. Ще б пак — ​понад шість років Андрій Подмовський (на фото) провів в окопах. А нині — ​фактично безпритульний і проситься знову на передову…

У конверті зі зворотною адресою, але без імені відправника був акуратно складений листочок в клітинку. Так зазвичай нам пишуть кляузи на сусідів чи місцевих чиновників. Однак цього разу наша читачка просила допомогти зовсім чужій їй людині:

«Добрий день, дорога моя «Волинь»… Хочу розказати вам про одного атовця, який живе неподалік. Хлопець прослужив 6,5 року, а нині живе на чужій квартирі, як бомж…».

Жінка розповіла, що від чоловіка відвернулися усі рідні, а держава також нічим не посприяла. Дописувачка не назвалася, мовляв, живе сама, то боїться привертати до себе увагу. Але в нас була адреса і прізвище ветерана, тому знайти його було неважко.

Читайте також: «Керівництво шахти № 10 надавало в оренду копальні свої ж авто, які обслуговувались за кошти підприємства, але використовувались в особистих цілях…».

Андрій Подмовський нині винаймає кімнату, напевно, в найбільш занедбаному будинку села Підцир’я Камінь­Каширського району. Живе разом із господарем. Коли ми приїхали, відверто здивувався, але погодився поговорити. От так на лавці під хатою і розказав про все своє життя. Хоча війну згадував неохоче.

Інший на моєму місці давно б наклав на себе руки, а я  терплю…

— Що я вам скажу? Як людей убивають? Навіщо? Воно й так в мене в голові постійно прокручується! — ​обурювався ветеран.

Йому довелося воювати на багатьох складних позиціях: Троїцьке, Мар’їнка, Павлопіль… Подекуди, каже, обстріли не припинялися ні на день, з окопів не вилазили.

Нині ж не може знайти себе у мирному житті, чесно признається, що пиячить, й водночас переконує, що на фронті алкоголю не вживає, бо це може коштувати життя. Нині до війська його не беруть, бо має судимість.

Побиті шибки на вікнах ґанку – ще одна сумна ілюстрація до історії Андрія.
Побиті шибки на вікнах ґанку – ще одна сумна ілюстрація до історії Андрія.

— Я тоді вдарив одного чоловіка два рази, а моя компанія «поламала» його зовсім. Мені невигідно було ще когось за собою тягнути, взяв усе на себе… Тепер у військкоматі кажуть, що судимість їм моя заважає… А у 2015­му не заважала? Я ж не можу тут бути, я хочу на фронт! — ​ледь не зривається на крик Андрій.

За його плечима не тільки тюрма та війна. Каже, коли був підлітком, часто доводилося ночувати на вулиці — ​вітчим бив, мати також, але наголошує, що на неї не ображається.

Не склалося життя ветерана і з дружиною, яку привіз зі Сходу.

— Вона жила неподалік нашого блокпоста зі співмешканцем. Той її постійно бив. Я їй кажу: «Поїхали зі мною на Волинь» — ​і рушила за мною, — ​розповів чоловік.

Стосунки у них зіпсувалися в 2019-­му — ​тоді Андрій служив під Мар’їнкою на Донеччині. Каже, коли був на передовій, жінка писала на нього заяви в поліцію про домашнє насильство…

Під час інтерв’ю з ветераном до паркану його подвір’я підійшла сусідка (можливо, вона й написала нам про нього?). Пані нас покликала і попросила чимсь допомогти чоловіку.

— Він — ​добрий хлопець, завжди відгукнеться, допоможе. Але ж щастя не має, — ​каже селянка.

Сам же Андрій наприкінці нашої розмови зазначив:

— Інший на моєму місці давно б наклав на себе руки, а я терплю…

P. S. Поки ми готували інтерв’ю до друку, наш співрозмовник отримав повістку у військкомат. Вочевидь, знову настав той час, коли його судимість не має значення…


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel