Історія палких почуттів, які не поміщалися в серці і… стали брендом

Промовисті освідчення на чорно-білих картках

Кім з’явилася на світ 1941 року в Новій Зеландії. 19-літньою дівчина вирушила у подорож світом, відвідала Австралію, Європу і в 1967-му опинилася в Лос-
Анджелесі. В одному з лижних клубів вона зустріла чоловіка, який підкорив її серце з першого погляду.

Роберто Касалі був родом з Італії, займався комп’ютерними системами і навіть не підозрював про почуття симпатичної, але дуже скромної Кім, яка лише звіддалік спостерігала за хлопцем, але не наважувалась підійти до нього познайомитися. Згодом вона почала малювати свої почуття і одне із зображень на листівці все ж насмілилася надіслати Роберто. Дівчинка на ній була завбільшки із ніготь великого пальця самої художниці. Незабаром поруч із маленькою веснянкуватою дівчинкою стала з’являтися ще одна фігурка — ​хлопчик. Підпис на кожній картинці був промовистіший за всі освідчення: «Love is…» — ​і далі йшов короткий опис, що ж таке кохання для неї, Кім.

Вона щоразу знаходила спосіб, аби картки потрапили до рук коханого: залишала їх то в кишені піджака, то в бардачку машини, то в шухляді письмового стола. Роберто зацікавився дівчиною, від якої отримував маленькі, але такі зворушливі послання. Незабаром він запросив сором’язливу Кім Гроув на перше побачення — ​в нього просто не було жодного шансу не закохатися в ту, чия любов виявилася цілим всесвітом.

5 січня 1970 року кілька картинок було надруковано в Los Angeles Times. Саме відтоді почався тріумфальний хід історії кохання в картинках по всьому світу.

Але навіть потому Кім не покинула малювати свої нехитрі комікси — ​навпаки, для них з’являлися все нові сюжети. Пара спробувала показати ці картинки ширшій аудиторії та заробляти на цьому. Дівчина почала збирати свої ілюстрації у невеликі буклети і, працюючи у дизайнерській фірмі, продавала їх по долару за штуку. Маленькі книжечки здобули надзвичайну популярність, а одну з них навіть придбали як весільний подарунок для нареченої.

Тоді Роберто вирішив оцінити можливий інтерес до колекції коміксів Кім і заніс їх у редакцію газети. 5 січня 1970 року кілька картинок було надруковано в Los Angeles Times. Саме відтоді почався тріумфальний хід історії кохання в картинках по всьому світу. Комікси стали публікувати в газетах Daily Sketch і Daily Mail. Випуск перших комерційних ілюстрацій збігся з виходом фільму «Історія кохання», слоган якого взято з картинок Кім: «Любов — ​це коли ти не повинен просити вибачення». Однак дівчина вступила в полеміку щодо своєї ж цитати й вирішила її змінити: «Любов — ​це коли ти здатен попросити вибачення». Цей вчинок викликав резонанс і зробив художницю ще більш відомою — ​на неї посипалися замовлення.

Незабаром дівчинка і хлопчик із «Love is…» уже з’являлися не тільки в газетах, із їх зображенням і фразами про кохання почали випускати одяг, чашки, сумки, прикраси, календарі, блокноти, листівки тощо. Комікси стали настільки популярними, що подружжя створило корпорацію під назвою Minikim. До середини 1970-х її щорічний дохід становив 4–5 млн фунтів стерлінгів, а продукцію з коміксами «Love is…» випускали у 50 країнах світу, переклавши їх 25 мовами.

У листопаді 1970 року Роберто Касалі та Кім Гроув оголосили про свої заручини, а в липні 1971-го вони одружилися.

Любов, що сильніша за смерть

Але «Love is…» виходили й надалі. Кім Касалі продовжувала творити власну історію кохання в картинках. На церемонії одруження у неї в руках був скромний букетик маргариток — ​ці квіти з’явилися і на її картинках. У Кім та Роберто народилися сини, сім’я обзавелася домашніми улюбленцями, разом вони вчилися облаштовувати побут і просто знаходити щастя у дрібницях — ​усе це переживали й герої її коміксів.

Пара переїхала до Великої Британії, там на світ з’явилися їхні двоє синів. Але в 1975 році у Роберто діагностували онкологію останньої стадії. Кім перестала малювати, аби більше часу проводити із чоловіком, та полишати прибуткову справу не хотілося, тож вона найняла в компанію Minikim англійського аніматора Білла Еспрі, щоб той малював комікси замість неї, проте з однією умовою: підписувати всі роботи її ім’ям. Саме Білл Еспрі почав малювати комікси «Love is…» у кольорі й уперше одягнув персонажів.

Кім увесь час присвячувала чоловікові: сиділа біля нього в лікарні, шукала ліки, намагалася зробити все, щоб продовжити життя коханого. Лікарі наважилися зробити йому операцію, але попередили: навіть у разі успіху дітей більше не буде. Проте Кім і Роберто мріяли ще про одну дитину, тому заморозили генетичний матеріал чоловіка до операції. На жаль, хірургічне втручання не дало позитивних результатів, і в 1976-му героїня коміксів «Love is…» плакала біля надгробка… Роберто Касалі помер у 31 рік.

Читайте також: Подружжю з Волині, яке повінчалося на Хрещатику під час Помаранчевої революції, Бог подарував шестеро дітей​.

А через 16 місяців після його смерті на світ з’явився їхній третій син, Міло, зачатий за допомогою процедури штучного запліднення. Газети називали хлопчика «диво-дитиною», шанувальники вітали художницю, проте релігійні громади і представники Ватикану виступили із засудженням: на їхню думку, Кім Касалі порушила норми християнської моралі, народивши сина від померлого чоловіка. Але Кім була з цим не згодна, адже якби Роберто вижив, вона все одно ще раз стала б мамою, бо подружжя хотіло подарувати синам братика чи сестричку, і для неї нічого не змінилося: вона народила третього сина, причому — ​від коханого чоловіка.

Згодом Кім Касалі разом із синами перебралася до Австралії, де на придбаній фермі почала розводити арабських скакунів. Вона більше не малювала коміксів, але її справу продовжував Білл Еспрі, а компанію очолив син Стефано. Кім не стало у 1998 році, вона також померла від раку… Однак серія «Love is…» і далі підкорювала серця людей у всьому світі. Цікаво, що умову підписувати всі комікси її ім’ям Кім прописала навіть у заповіті. Команда художників розширилася, але очолював її Білл Еспрі, який і придумував нові сюжети. Саме Еспрі ще у 1978 році випустив кольорові картинки, які до цього були виключно чорно-білими. А надихали ілюстратора, за його словами, листи, які отримував від шанувальників з усього світу. У портфоліо успішного художника з’явилося багато нових персонажів і тем, але серія «Love is…» залишається найпопулярнішою.

До речі, у країнах пострадянського простору ці комікси про любов стали відомими завдяки жувальній гумці, яку в 1990-х турецький завод Dandy Sakiz почав випускати без відома правовласників. У цій продукції поєднувалося два смаки, кожен жувальний кубик був загорнутий у кольоровий вкладиш із тими самими картинками, авторами яких були Кім і Білл. Довгий час у компанії Minikim не знали, що їхню ідею просто вкрали. Про це ілюстратор Білл Еспрі довідався тільки в 2008 році, коли до нього звернувся кореспондент із проханням щодо інтерв’ю про вкладиші для турецької жуйки. Після цього корпорація Mondelez International (тоді Kraft Foods) купила турецьку фабрику, і випускати гумку продовжили вже з офіційним копірайтом.

Надія АНДРІЙЧУК.

За матеріалами bazilik.media, retailers.ua,
cont.ws, mors.in.ua.