Пані Тетяна намагається не брати з собою в дорогу родичів полеглих, адже нестерпно важко бачити їхній біль.
«Першого загиблого після 24 лютого лучанина-Героя привезла я...»
Волонтерка Тетяна Потоцька ніколи не плаче на людях, хоча з початку війни виконує дуже важку, але важливу місію: доставляє на Волинь тіла загиблих захисників.
Анкета читача газети «Волинь»:
1. Прізвище, ім’я, по батькові, вік, професія.
– Потоцька Тетяна Федорівна, 45 років, приватний підприємець.
2. Скільки часу ви з газетою «Волинь»?
– Важко сказати, багато років. Спочатку мама передплачувала, тепер я. Це видання – щось дуже рідне, своє.
3. Чим заробляєте собі на життя?
– Займаюсь ритуальним і туристичним бізнесом. Розумію, що дивне поєднання. Втім, похорони – це родинна справа, брат із дружиною давно займаються і я до них приєдналася. А щодо екскурсій... Я ніколи не любила сидіти на місці, заводила автівку і кудись їхала. Часто літала в Ізраїль. Одного разу побачила, як недопрацьовує гід: йому було ліньки зайвий раз розповісти чи показати людям щось цікаве. Тоді у мене з’явилася думка, що можу це зробити ліпше і повноцінніше.
Я не надто крутий бізнесмен, але ця справа мені подобається. Ми часто буваємо в Греції, в Туреччині та Ізраїлі, але тут не йдеться про пляжні курорти. Поєднуємо паломництво з відпочинком, відвідуємо святині, а потім придумуємо щось цікаве – чи на морі, чи на термальних джерелах, чи деінде. Ці поїздки мене дуже підтримують, бо тут же ніхто не бачить, як я плачу, ніхто не відає, скільки ліків я приймаю... А там, де мене ніхто не знає, я стараюсь «висповідатись». Приїжджаю оновлена.
4. Чи завжди вистачало на шматок хліба?
– Траплялося декілька моментів, коли доводилося шукати по всіх закутках, кишенях, шухлядах копійки, щоб придбати буханець. Дуже тяжко було у 1992 році, коли помер мій тато і ми з мамою залишилися самі... А інший скрутний період настав, коли у мене забрали бізнес у столиці. Один із прокурорів поклав око на це підприємство – і мені приставили пістолет до голови у прямому значенні цього слова. Я залишилася з величезними боргами. Крім того, якогось співчуття від знайомих людей майже не відчувала. Все це далося зовсім нелегко.
5. Як ви дізналися, що почалася повномасштабна війна? Як відреагували?
– Мене розбудив дзвінок від брата. Він – військовий льотчик, живе неподалік аеродрому. Каже: «Таню, прокидайся. Війна». Я зразу не могла збагнути. Довго сиділа на ліжку, перемелювала цю думку. А потім пила пігулки, бо стрибнув тиск. Далі прийшло розуміння. Нині вся моя родина в Україні. Чоловіки воюють. Племінник вважається безвісти зниклим. Вже третій місяць не можемо знайти...
Нині вся моя родина в Україні. Чоловіки воюють. Племінник вважається безвісти зниклим. Вже третій місяць не можемо знайти...
6. Що змусило вас уперше поїхати на передову?
– Я поїхала на фронт, навіть не усвідомлюючи, як і багато хто на Заході країни, що таке війна, що таке ракетні атаки. Наприклад, племінники, які приїхали до нас із Харкова, плачуть, коли звучить сигнал повітряної тривоги, а наші діти сміються. Тоді, потрапивши під обстріл, я навіть намагалася щось фотографувати. Тепер розумію, наскільки це було нерозважливо.
Вперше поїхала за полеглим татом моєї подруги. Звісно, вирушила не порожнім бусом. Тоді машину завантажили волонтери з Рівного. Потім працівники військкомату попросили допомогти далі доставляти тіла Героїв. Так сталося, що першого загиблого після 24 лютого лучанина привезла я... Він виявився сином мого знайомого.
7. Який момент у житті був найтяжчий?
– Це – зрада. Тут йдеться не про інтимні стосунки, а швидше – про людяність. Коли ти готовий за когось і у вогонь, і в воду, а він виявляється зовсім не тим, ким намагається здаватися.
8. Ви вмієте куховарити? Маєте коронну страву?
– Я вмію водити автомобіль (сміється. – Ред.). А моя коронна страва – це окраєць хліба із сосискою з магазину. Дякую Богу, що маю маму. Коли приходжу додому, мене чекає її гарячий суп.
9. Хто крутіший: кіт чи пес? У вас є чотирилапий друг?
– Зі мною живе дівчинка-красуня Стейсі. Вона – ротвейлер, що важить уже більше 50 кілограмів. Це «телятко» настрибує на мене кожного разу, коли я повертаюся додому, обціловує і заряджає позитивом. Тому, очевидно, пес крутіший.
10. Що вам сниться?
– Це дивно, але мені сняться завжди дуже гарні сни: я на морі, літаю, у полі... Вони всі кольорові і яскраві.
11. Ви вірите в диво?
– Вірю в Боже чудо. Впевнена, що Господь може створити такі дива, яких людина навіть не здатна збагнути.
Останні новини:
- ISW назвав цілі Путіна в оголошенні різдвяного перемир’я.
- Колаборант здав окупантам прийомну дочку і 7 хлопців – їх усіх жорстоко вбили.
- Захисники за добу знищили понад пів тисячі окупантів, літак і гелікоптер.
- Україна має перемогти, а це можливо лише за підтримки танків – Бундестаг.
Усі новини російсько-української війни – тут.
