Курси НБУ $ 38.16 € 41.26
У Ковелі діти переселенців написали листа Єлизаветі ІІ і... отримали відповідь

Лист-відповідь від Її величності зберігається у музеї Ковеля.

Фото із сайту img.freepik.com.

Фото із сайту kowelrada.gov.ua.

У Ковелі діти переселенців написали листа Єлизаветі ІІ і... отримали відповідь

Сталося це ще за життя монархині. Треба було бачити емоції дітвори, коли вони тримали в руках послання із Великобританії!

 – Саме в цьому і полягає наша робота: подарувати дітям і дорослим, які зазнали лиха війни, хвилини радості, – усміхається на початку розмови завідувачка сектору туризму Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради Ірина Зінчук. І продовжує, що в місті залізничників зараз проживає 4,5 тисячі внутрішньопереміщених осіб.

Після того, як основні потреби з житлом та матеріальним забезпеченням ВПО були задоволені, люди почали питати: «Де в місті є клуби? Куди моя дитина може піти до школи?».

Отоді пані Ірина та її команда волонтерів зрозуміли, що потреба соціалізації і духовного розвитку дуже актуальна. Тож вони спланували кілька заходів, узяли номери телефонів людей, які хотіли б до них долучитися, і запросили їх. 

Тут я забуваю вибухи, які постійно були в нашому Краматорську...

Найперше організували створення патріотичних малюнків, які потім виставляли у волонтерському центрі та відправляли на фронт. Потім розписали бомбосховище, запросивши до цієї справи місцевих художників та всіх охочих. Тоді виникла ідея займатися арттерапією. Залучили вчителів художньої і музичної шкіл, працівників бібліотеки, інших творчих людей. Хоч це була й не повноцінна професійна арттерапія, бо проводили заняття без психолога, але всім дуже сподобалося.

Волонтери об’єднували дітей і матерів ВПО й організовували  для них різні майстер-класи.
Волонтери об’єднували дітей і матерів ВПО й організовували для них різні майстер-класи.

 Волонтери об’єднували дітей і матерів (для цього є кімната в управлінні культури) й організовували для них різні майстер-класи, які потім публікували в мережі. Наприклад, один із місцевих фотографів запропонував зробити переселенцям безкоштовні фотосесії.

Дівчата з гончарної майстерні теж зголосилися до співпраці. Вони залюбки створювали разом із дітьми гончарні вироби.

Місцева художниця Світлана Сородун давала безкоштовні уроки дівчаткам, хоча мала платний клас. 

Більше того, коли пані Ірина сформувала групу для переселенців у соцмережі і надіслала коoрдинати та місце проведення заходів, ВПО поступово почали приєднуватися, і зараз група налічує 363 учасники.

Тепер діти ходять до школи, але пані Ірина та її друзі не хочуть із ними прощатися, тому час від часу збираються разом. Вони організовують щотижневі заняття йогою, виготовляють ляльки-мотанки, виграли грант на розвиток дитячої бібліотеки та облаштували в ній кімнату арттерапії. 

А торік  організували спільний культурно-мистецький захід, ініційований місцевими громадськими організаціями, які вирішили влаштувати англійське чаювання. Подія збіглася із 70-річчям правління королеви Англії. Тому всі були одягнені відповідно, а учні музичної школи допомогли створити 
тематичну атмосферу. Діти написали спільного листа до Єлизавети ІІ. І... отримали відповідь. І зараз цей лист зберігається у музеї Ковеля.
Нині вони реалізовують грантовий проєкт «Школа підприємництва», де зустрічаються з підприємцями, які успішно монетизували свої ідеї та таланти. 

У день нашої з Іриною Зінчук зустрічі нам вдалося потрапити на один із них, а саме на тренінг від Галини Долінської на тему «Особливості гончарного бізнесу» та майстер-клас із гончарства у майстерні «Світ ремесел». Учасники заходу дізнались багато особливостей ведення творчого бізнесу. А головне – спробували себе в ролі гончарів.

Фото: Степан Босий.

 

Фото: Степан Босий.

 

Фото: Степан Босий.

 

Фото: Степан Босий.

 

Фото: Степан Босий.

 

Фото: Степан Босий.

 

Фото: Степан Босий.

 

Фото: Степан Босий.

 

Фото: Степан Босий.

 

І треба було бачити їхні емоції!

– Круто! – піднімає великий палець вгору Світлана Рудай, яка переїхала з охопленого війною Сходу України, і за мить додає: – Тут я забуваю вибухи, які постійно були в нашому Краматорську...

– Пам’ятаю кожен майстер-клас, який тут організовували. Стільки заходів не відвідувала навіть у своєму рідному Ізюмі, – тим часом розповідає Олена Ільченко з Харківщини.

А Тетяна Коломієць із Харкова, показавши мені виліпленого кумедного пінгвінчика, знову щиро дякує ковельчанам за те, що прийняли її як свою. 

– Ми любимо це місто, ми тут живемо, ми хочемо тут залишитися... Називайте нас новими ковельчанами, – з усмішкою додає.

* – «Цей обліковий запис на сайті volyn.com.ua створений та обслуговується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю відповідальністю редакції газети «Волинь» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу».

Степан БОСИЙ.

Більше цікавих і найсвіжіших новин Волині шукайте на нашому телеграм-каналі Volyn Nova.

Читайте також: «У Луцькій міськраді - новий депутат».

Telegram Channel