Тепер таких листів не пишуть. Тепер — нещасні есемески та інтернет-перегукування: прочитав, витер, забув…
Тепер таких листів не пишуть. Тепер — нещасні есемески та інтернет-перегукування: прочитав, витер, забув… Чи були там щирі зізнання в любові, дружбі? Не встиг і зрозуміти до ладу. Що вдієш — ХХІ століття зі своїм технічним прогресом відучило писати листи такі, що їх приносить листоноша, що їх читають та перечитують безліч разів: коли радість на душі й смуток, коли хочеться ще раз пережити прекрасні миті, а, може, просто повернутись у юність через десятиліття, звідки ці листи й прийшли
«Привіт, мої рідні! Я успішно дістався до місця проходження служби. Нам уже видали круту форму прикордонника, зустріли мене дуже добре. Потрапив я в загін спеціального призначення. Так що можете мною гордитися… Міцно вас обнімаю і з повною відповідальністю заявляю, що коли є такі люблячі мене люди, то мені варто зуміти стати справжнім захисником свого сімейства. Цілую вас, рідні». *** «Закінчується третій тиждень нашої розлуки, але досі бачу перед собою твої чарівні оченята, що дивляться на мене крізь призму вагонного вікна… … Я бачу нашу дитинку у снах кожної ночі. Вона склала моє життя з уламків і вивела у ньому непохитну вежу, з якої я вдивляюсь у далечінь і бачу… я бачу тебе, осяяну Божим промінням. ... Сум охоплює мене лише тоді, коли я згадую про далеку відстань, що роз’єднує нас. Я завжди буду летіти думкою назустріч найдорожчій жінці Всесвіту. Сіроока тополенько, вкрий мене своїм листячком, щоб ні вітер не примусив тремтіти від холоду, і щоб сонце не душило спекою. Заспівай мені пісеньку, ніжну, ласкаву, щоб притулився я до твого серденька, заплющив свої стомлені очі і забув про все на світі. ... Я повернуся до тебе, звичайно, іншим і, звичайно, кращим, ніж був колись. Життя не милує нас, хоч цю немилість ми і не заслуговуємо. Ти питаєш, чи буде край випробуванням, я відповідь тобі даю — це останнє. А далі спокій, далі я буду поруч із тобою завжди. Бережи себе, бережи дитину нашу, наше проміннячко. Я люблю і безмежно вдячний вам за те, що ви є на цьому світі. Я здобуваю натхнення, згадуючи вас, і прямую дорогою, яка веде мене, звичайно, у тому ж незмінному напрямку, назва якому — додому. Хай щастить вам, мої дітки, і нехай Господь боронить вас від людського нерозуміння. *** «Здрастуй, моя мила княжна! Через декілька хвилин відбій, тож хочу написати тобі хоч кілька слів… Як ти там, як наш любий княжич, мій дорогий синулька? Я ж побачу його тепер уже досить дорослим мужчиною. Сьогодні він мені снився — таким високим і дорослим. Стоїть у коридорі й дивиться на мене, а я в дверях стою і рушити з місця не можу, так і дивимось один на одного. Поцілуй його за мене. Я так за ним скучаю… У мене в особистій карточці вже є кілька подяк — от який я молодець у вас». *** «Здрастуй, рідна моя! Тільки що отримав від тебе листа і заплакав, але ніхто цього не помітив — я сів між ліжками у темному кутку казарми. Тобі я пишу і пишу. Вже й не пам’ятаю скільки листів вислав. Армійська служба проходить нормально, дні почали «бігти». Найтрудніші тут підйоми. Висипатись — висипаюсь, але швидко одягнутися важко: один по одному топчемося. То я тепер прокидаюся на 10 хвилин раніше і одягаюся. Пришли мені скоріш свій знімок із синулькою, нехай всі мої друзі бачать, які ви у мене красиві. Не хвилюйся: нічого страшного у нашій розлуці немає. Ти постійно в моєму серці, і так, як я люблю тебе, ніхто не може любити. Обмалюй ручку сина і свою просто по буквах у листі, і я відчую тепло ваших сердець. Бережи себе, рідна, все буде добре». *** «Рідна, любима моя дружино, ти так багато мені дала в житті й багато чому навчила. Я найщасливіший із усіх людей на цій землі. Багато писати не буду. Достатньо сказати: «Я люблю тебе». Згадай мій голос, твій згадую постійно. Я не забув запах твого волосся, я не забув тепло твоїх губ… Молю Бога, щоб Він якомога швидше приніс нам зустріч. До дембеля залишилося 258 днів». *** «Вчора, нарешті, отримав шість твоїх листів. Одразу життя потекло іншим руслом. У мене все в порядку. Завтра нас будуть знімати по УТ-1 для новин. Це буде на врученні прапора загону. Я стою в першому ряду. Та швидше всього ти не будеш дивитися телевізор о тій порі, і лист мій не ще встигне дійти. Щодня згадую про вас, щодня чекаю листа від тебе. Що поробиш, я хоч і сильний чоловік, але ти моя найбільша слабкість». *** «Здрастуй, моя красуня, здрастуй, мій ангелочок! На годиннику — о пів на третю ночі. Я в наряді, заступив учора черговим по комендатурі. У мене все в порядку. Правда, сни якісь дивні почали снитися, ніби командував підготовкою до бою і якимось маршкидком. А на днях курсанти говорили, що я вночі кричав: «Застава, кругом, раз, два, три, бігом марш!». Так що тепер я вже стовідсотковий сержант, якщо навіть сни сняться командирські. Моя тобі любов, а ще — квітка з полігона. Цілуй синульку в щічки. Я так за ним скучаю». *** «Здрастуй, мій рідний синулько! Вчора відіслав листа нашій мамі, а сьогодні відправлю і тобі. Ти моє маленьке пташенятко, я так сильно скучаю за тобою і люблю тебе дуже-дуже. Як жаль, що ти маленький і не вмієш ще писати, а то б ти написав мені листа, а я б читав його щодня. Який ти тепер? Пам’ятаєш мене? Так хочеться тихенько підійти до твого ліжечка, лягти поруч із тобою і задрімати. А потім можна і назад у частину. Погано мені без тебе. Але татко твій — справжній мужик і витримає все. Ти теж справжній мужик, бо подібний на мене. Сьогодні на вулиці знову нехороша погода. Пташки не співають, кругом величезні калюжі, такі, що їх не перестрибнути. А ти, я знаю, спробував би це зробити. Ну ось і все. Слухайся маму, поцілуй її за мене. Я теж тебе міцно-міцно цілую. Рости міцним і здоровим». *** «Здрастуй, рідна! Вчора написав тобі листа, але не відіслав. І сьогодні не зможу цього зробити, пошта почне працювати аж у вівторок. Значить, ти всі листи отримаєш в один день. … Цікаво, яким я повернуся до тебе зі служби? Тільки б не посивіти до того часу. Життя котиться з гірки донизу. Старіємо… Що тобі ще сказати? Можливо, у тисячний раз — я тебе люблю. А ти не викидаєш мої листи? Не викидай. Нехай залишаються. Я приїду і скажу, що з ними зробити. А я все мрію, мрію, мрію про нашу зустріч, і про човен, ні — яхту, що понесе нас по морю, за горизонт, далеко-далеко. Довкола лише ми: ти, я і наш синуля. А ще сонце, і у хвилях — дельфіни. І острови — з пальмами, піском і кокосами. Ти смієшся: «Ну й фантазер ти у мене». А я відповім, що все саме так і буде». *** «Любима моя, здрастуй! Небезпека здачі екзаменів минула. Наступила розслабуха. Наші всі готуються у відпустку. А нам, дембелям, нічого не залишається, як чекати свого часу визволення. Зараз сидимо в класі бойової підготовки і пишемо листи на Батьківщину. Ось друзі мої знайшли для тебе витяг із тимчасового уставу озброєних жінок України, що його наводжу в цьому листі для всебічного вивчення: «ПРИСЯГА ДРУЖИНИ Я, громадянка України, вступаю в шлюб і перед лицем світової громадськості клянуся: бути чесною і дисциплінованою дружиною, строго зберігати сімейні таємниці і беззастережно виконувати всі доручення чоловіка. Я клянуся добросовісно вивчати кухонну справу. Берегти сімейне вогнище, до останнього подиху бути відданою чоловікові і не приставати до нього з питаннями. Як достойна дружина, клянуся захищати чоловіка мужньо, вміло і, не шкодуючи сімейного капіталу і самого життя для досягнення нашої перемоги над сусідами, злими людьми, владою, що не годить чоловікові. Якщо ж я порушу дану клятву, то нехай мене наздожене величезний кулак мого чоловіка. ОБОВ’ЯЗКИ ДРУЖИНИ Дружина назначається із числа найкращих дівчат. Вона відповідає за збереження харчових запасів, за підтримання внутрішнього порядку в домі; нікуди не відлучатися без дозволу чоловіка; строго дотримуватись і виконувати розпорядок дня, встановлений чоловіком; знати кількість людей, котрі знаходяться в домі, і з якою метою; вчасно піднімати особовий склад сім’ї по команді: «Доброго ранку!»; у випадку, коли чоловік прийде додому в нетверезому стані, створити йому всі умови для покращення його здоров’я; дружина є повносправною домогосподаркою, матір’ю своїх дітей і чоловіка, які повинні постійно бути у повній бойовій готовності; у випадку, коли дружині надається звільнення для прогулянки з подругами, її місце повинна зайняти теща». Це все жартома, а завтра я напишу тобі серйозного листа. Цілую, рідна». *** «Сьогодні пішов дев’ятий місяць моєї служби. За минулий лист ти не лякайся. Я просто будую плани. Ти чула щось про французький легіон? Це, звичайно, запасний варіант. Але моя сім’я ніколи не буде бідувати. Жаль тільки, що тривалий час ми знову будемо далеко одне від одного. Та якщо іншого виходу не знайду і світла в кінці тунелю не побачу, то років через три ти станеш француженкою. Це серйозно, не жартую». *** … Це було майже 20 років тому. Буквально зі студентської лави він пішов, як кажуть, добровольцем до війська вже незалежної України. «Мужчина повинен вміти тримати зброю в руках, щоб у разі потреби захистити свою землю і свою сім’ю», — так він вважав. Дружина із сином залишилися чекати. За час його служби вона отримала, напевно, зо 200 листів (в одному конверті могло бути й три листи — конверти тоді теж були у дефіциті). Тепер у них двоє синів. І чоловік продовжує казати дружині: «Я тебе так люблю!».
