Таке поповнення у лучан — Людмили й Андрія Шагутів, сім’я яких враз стала багатодітною (на фото)...
Таке поповнення у лучан — Людмили й Андрія Шагутів, сім’я яких враз стала багатодітною (на фото)...
Катерина ЗУБЧУК
У цьому році — це перша трійня у Луцькому міському клінічному пологовому будинку. Тобто і на Волині, адже зазвичай жінки, вагітність яких багатоплідна, перебувають під наглядом обласних спеціалістів і народжують в Луцьку. На цей раз допомагав діткам з’явитися на світ головний лікар Луцького міського клінічного пологового будинку Михайло Токарчук. Він прокесарив породіллю, і присутній на пологах її чоловік Андрій дізнався, що у нього є синочок, який «егоїстично» ріс в окремій плаценті, та дві донечки—близнючки. А вже мама побачила діток через добу, набравшись трохи сил після операції. Ще через три доби, коли, власне, ми й зустрілися із сімейством Шагутів, немовлята були в палаті разом із мамою. Хоч і лежали у кювезах, де їм забезпечений відповідний мікроклімат. Заступник головного лікаря з неонатології Луцького міського клінічного пологового будинку Олена Курак розповіла, що найбільша вага при народженні — 2230 грамів — у хлопчика, дівчатка—близнючки важили відповідно 2150 і 1730 грамів. Дівчатка, до речі, відразу почали дихати самостійно. А ось хлопчикові на початках довелося допомагати, підключивши до спеціальної апаратури. Сьогодні для подружжя це вже не хлопчик і дівчатка, а Маркіян, бо народився 24 січня, а напередодні були іменини якраз тих, хто носить це ім’я, і Тетяна, оскільки 25 січня — Тетянин день. А над ім’ям для другої дівчинки ще думають. Може, їхній старшій дочці — семирічній Лізі — випаде така честь — дати сестричці ім’я, яке найбільш їй до вподоби. Звичайно ж, непросто з трьома дітьми. Навіть тут, у пологовому будинку, де медперсонал допомагає. Але Людмила звикає до цих труднощів, бо, як сказала, саме їй доведеться найбільше ходити біля немовлят. А тато «мусить гроші заробляти». Як-не-як — сімейство тепер величеньке. Хоч сам батько принагідно нагадав про свою першу спеціальність, здобуту в Ківерцівському медучилищі. Одне слово, домашній медик є. Правда, доведеться в книжки зазирнути, бо за спеціальністю Андрій Шагута працював недовго. Коли після училища був у Прилуцькому Ківерцівського району завідувачем ФАПу і за перший місяць одержав 160 гривень, то зрозумів, що такі гроші — не чоловіча зарплата. Отож, став водієм легкового пасажирського транспорту. А тепер доведеться, як кажуть, ще більше крутитися, щоб прогодувати сім’ю. А ще і про житло треба думати. Бо живе подружжя у квартирі матері Людмили, де, крім матері, ще є сестра Людмили. І вже треба метикувати, де ліжечка поставити для трьох немовлят. Та все ж попрощалися ми на мажорній ноті. Як то кажуть: «Бог дав дитину — дасть і на дитину». Головне, щоб дітки росли здоровими, щоб дитинство їхнє було оповите любов’ю.
