Роберт Луїс Стівенсон, автор відомого «Острова скарбів», у жінках перш за все цінував душу, досліджував їхні найпотаємніші бажання і страхи — і аж тоді починав діяти...
Роберт Луїс Стівенсон, автор відомого «Острова скарбів», у жінках перш за все цінував душу, досліджував їхні найпотаємніші бажання і страхи — і аж тоді починав діяти...
А оскільки письменник віддавав перевагу старшим за нього вдовам із дітьми, то найдієвішою тактикою завоювання серця дами було, звичайно, здобуття симпатії її дітей. Таким способом Стівенсон і підкорював свою майбутню дружину. Фені Осборн народилась в Америці 1840 року, була матір’ю трьох дітей, одружена, але проживала окремо від чоловіка, який славився розгульним життям. Коли Роберт зустрів місіс Осборн, з нею була 17–літня донька Белл і син Ллойд — герой стівенсонових творів. Її наймолодший син незадовго до того помер, оскільки жили дуже бідно. Стівенсону на цей час було 26, а Фені — 36 років. Письменник дуже зблизився з дітьми коханої жінки, він їх просто обожнював! Фені бачила, як молодий бунтар уміло завойовує серця дітей і відчувала нестерпну тривогу. Адже Стівенсон був із хорошої сім’ї, а тут вона зі своїми проблемами… Ще й заміжня! Та письменник не мав наміру здаватися. Він був дуже щирим у своїх почуттях, давав Фені гроші і робив усе необхідне, щоб полегшити життя коханій жінці. Але унікальний талант Роберта Луїса в цей час не давав можливості автору заробити достойні гроші на літературній ниві. Окрилена любов Стівенсона, здавалось, зайшла в глухий кут. Та красень не бажав допускати навіть думки, щоб такі дрібниці заважали його залицянням, і все більше і більше працював. На душі в автора лежав важкий камінь, адже йому потайки доводилось зустрічатись із коханою, бо після смерті наймолодшого сина Фені до них приїхав чоловік — Сем. Таємні зустрічі двох закоханих дуже бентежили молодого Роберта. Він так стрімко бажав скінчити цей фарс і розпочати щасливе життя! Та Фені, будучи розсудливою, мудрою жінкою, вгамовувала його безумство. Вона розуміла, що там, на його батьківщині, аж ніяк не зрадіють такому союзу: молодого письменника і одруженої, багатодітної, ще й значно старшої жінки. Він же заради любові був готовий на романтичну втечу і навіть не усвідомлював, що таким чином може зруйнувати усю свою літературну кар’єру і приязні стосунки зі своєю сім’єю. Родина Стівенсона відігравала немалу роль у житті молодика: батько дуже часто допомагав синові матеріально і зруйнувати такий союз Фені не могла. Після трьох років переховування молоді люди відчули полегшення: Сем покинув родину. Та спокій був недовгим, їхні серця мучило питання про розлучення. Фені ще не раз покидала Стівенсона і їхала в Америку для того, щоб отримати це розлучення. Вони довго не бачились, лише листувались: «Що б я міг сказати? Багато і нічого разом з тим, чого просить серце? Я сказав би про те, як доля дарує, а потім забирає і дозволяє з’єднатись лише для того, щоб згодом розкидати по далеких країнах; про те, що любов — це великий талісман, який перетворює землю в блаженний сад; вона сильніша смерті і протягує руку навіть із могили». Ось так із надією письменник чекав повернення своєї коханої. Ще відбулось безліч непередбачуваних подій між двома закоханими, але час дав їм можливість стати чоловіком та дружиною. Це трапилося навесні 1880 року. Весілля було гучним і помпезним.
