Вона — його натхнення і підтримка в усьому. Він — її надійне плече та опора. Разом із донечкою та синочком вони — дружна, творча і невтомна родина Жупанюків...
Вона — його натхнення і підтримка в усьому. Він — її надійне плече та опора. Разом із донечкою та синочком вони — дружна, творча і невтомна родина Жупанюків, яка народжувалася у стінах Інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету. Про шлях до свого покликання й одне до одного Алла та Ярослав, випускники 1997 року, котрих уже добре знають на Волині, розповідають щиро і захоплено…
Лариса ПОНЄДЄЛЬНИК, виконавчий директор Асоціації випускників СНУ ім. Лесі Українки
У СВІТ МИСТЕЦТВА ВИ ПОТРАПИЛИ ЗАВДЯКИ… Алла: «… учителю малювання ЗОШ № 11 Лесі Бодовській. Її уроки справили незабутнє враження і вплинули на подальший життєвий вибір. Далі була художня школа Луцька, де перші професійні навички отримала від чудового викладача, майстра своєї справи Наталії Кумановської». Ярослав: «Звичайно, перші враження про поезію малярства прийшли до мене з батьковими полотнами ще в дитинстві (Володимир Жупанюк — відомий графік, аквареліст, живописець–пейзажист, створив цілу серію іконописних робіт. Чи не єдиний художник в Україні, який пише образи з історичними сюжетами. — Ред.). Проте я не відразу став художником. Спочатку була армія, потім — робота монтувальником сцени у Київському музично–драматичному театрі. Мріяв вступити до столичного театрального інституту імені Карпенка-Карого. Але доля привела мене на підготовчі курси Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, де я і познайомився з Аллою».
ХТО З ВИКЛАДАЧІВ ЗАПАМ’ЯТАВСЯ НАЙБІЛЬШЕ? Алла: «Тетяна Галькун. Вона не тільки вчила нас азів мистецтва, а й намагалася виховати у нас почуття гідності. Багато моїх однокурсників обрали свій життєвий шлях саме завдяки цій жінці та мудрому наставникові». Ярослав: «Багато професійних навичок ми, студенти, почерпнули у викладача Олександра Берлача. Із захопленням згадую його цікаві заняття. А також — нашу університетську команду КВК, а особливо збірну міста Луцька «Легенда», як разом із Сашком Положинським захищав честь рідного міста».
ЯКИМ Є ВАШ ДЕНЬ СЬОГОДНІШНІЙ? Алла: «Мабуть, у мені перемогли материнські почуття. Моя мама все своє життя присвятила роботі, пов’язаній із вихованням маленьких діток. Цю любов вона передала і мені. Сьогодні керую зразковою арт–студією «Веселка» у Волинському державному центрі естетичного виховання шкіл та профтехучилищ, уже більш як сім років веду на ТРК «Аверс» телепередачу «Чарівна майстерня». До слова, нещодавно вона стала переможцем Всеукраїнського конкурсу «Кришталеві джерела» у номінації «Художня програма для дітей». Ярослав: «Викладаю в духовній семінарії, розписую храми, малюю ікони. Чи це складно? Як на мене, іконописець — це не просто ремісник, який володіє відповідною технікою. Бо ікона — філософська річ. Вона вимагає покликання, розуміння релігії, знання законів іконопису, історії ікони. Та й не кожен живописець може утримати свою творчу натуру в певних рамках — це служіння вимагає благочестивого, несуєтного способу життя».
На фото: Уся волинська дітвора знає популярну ведучу тьотю Аллу.
