ЖОРЖ САНД — ФЕМІНІСТКА МИМОВОЛІ

Вона була музою Французької республіки. Вимагала рівноправності для жінок й обожнювала мандри. Вона курила сигари, кидаючи недопалки до склянки з водою, і носила чоловічий костюм. Щовечора писала по 20—30 сторінок. Закінчивши один роман, одразу починала новий, і мала їх близько чотирьох десятків. Одні її обожнювали. Інш і ненавиділи, вважаючи розпусницею. І всі без винятку називали ідеалом сильної жінки. Але насправді такою змусило її стати життя. Аврора Дюпен, яку ми знаємо під псевдонімом Жорж Санд (на фото), завжди мріяла про тихе жіноче щастя

Дівчиною Аврора Дюпен, як і всі наївні та романтичні юнки її віку, сподівалася, що у шлюбі на неї чекатиме кохання та душевний спокій. Майбутня письменниця прагнула жіночого щастя — люблячого чоловіка, дітей… Тому й не дивно, що у 18 років вона без вагань вийшла заміж за молодого артилерійського поручика Казимира Дюдевана, який здавався їй втіленням усіх чеснот. Але якщо Аврору цікавили романтичні мрії та сентиментальні бажання, то її новоспеченого чоловіка — лише матеріальне становище дружини. Тож одразу після розвінчання надій Казимира (маєток Аврори — Ноан — виявився не таким уже й великим) почався розлад у сім’ї.
Проте перші роки шлюбу були щасливими для майбутньої письменниці — в Аврори з’явилися діти — син Моріц і донька Соланж, які стали її справжньою втіхою. Молода жінка намагалася за будь–яку ціну зберегти мир і спокій у родині: вела господарство, ледве зводячи кінці з кінцями, шила одяг, хоча й не дуже добре володіла голкою, догоджала чоловікові, намагаючись зробити приємнішим його життя в Ноані. У коло ж інтересів Казимира входили лише полювання, пияцтво, політика й служниці.
Що напруженішими ставали стосунки подружжя, то більш ревно Аврора намагалася врятувати нещасливий шлюб. Улещувала Дюдевана читанням книжок — Казимир або нудився, або засинав, намагалася захопити його музикою — він тікав, ледь почувши перші акорди… Зрештою, майбутня письменниця розчарувалася і в чоловікові, і в шлюбі.
Нестерпна думка про те, що руйнується її сімейне щастя, штовхає молоду жінку на відчайдушний крок. Аврора залишає чоловіка і з донькою їде до Парижа. Спочатку вона вела життя добропорядної жінки: працювала в бібліотеці, писала для газети «Фігаро» сентиментальні розповіді. Але гроші швидко закінчувалися. Перед Авророю постав вибір — повертатися до ненависного чоловіка чи кардинально змінювати своє життя. Жінка вибирає друге — і, крім зовнішніх змін, у ній починаються радикальні внутрішні перетворення. Аби позбутися зайвих витрат на дороге жіноче вбрання, вона переодягається в чоловічий костюм. Довге сіре пальто, круглий фетровий капелюх та чоботи — такою Аврора постала перед суспільством. Жінка взяла собі чоловічий псевдонім і почала завойовувати літературу. Уже невдовзі з’явився її перший роман «Індіана», який схвально та з цікавістю зустріли критики і читачі.
Париж і новий образ, неначе вир, засмоктували молоду жінку в тенета розпусти, цинічності, лицемірства та жорстокості. Опинившись сам на сам із суворою реальністю, романтична Аврора перетворилася на самодостатню феміністку Жорж Санд. На будь–якому рауті вона була в центрі уваги — мужчин приваблювала її циганська врода, розум в оксамитових очах, екзальтованість та влучність висловлювань.
Жорж Санд почала міняти коханців, як рукавички. Першим удостоївся честі Жуль Сандо, який був молодший за неї на сім років. Усе в ньому зваблювало: юність, розум, повітря Парижа, яке приносив із собою, романтичні мрії. Він був поштовхом до відкриття її таланту, і сам не витримав енергійності своєї коханої, не зміг змиритися з її творчим успіхом — «заздрість ніколи спокою не має».
Героєм наступного роману Аврори став розбещений Альфред де Мюссе, теж молодший за неї. Та й цього разу вона активніша за коханого: «Я працював протягом дня, ввечері написав десять віршів й випив пляшку горілки; вона випила літр молока й написала півтома…»
Проблеми з розлученням сприяли знайомству Жорж Санд із адвокатом Луї–Крізостомом Мішелем. Саме він був коханням усього життя Аврори, але, напевно, тому, що так і не став її коханцем. Він допоміг жінці відвоювати дітей і — пішов до іншої.
Знову пошуки, зустрічі… Невдовзі у житті Жорж Санд з’явився Фредерік Шопен, теж молодший за письменницю. Вони разом вирушили до Майорки, де прожили кілька казкових років… Та казка закінчилася, коли почалися проблеми зі здоров’ям Шопена. Якось у Санд вирвалася навіть страшна, жорстока фраза: «Ну як я можу жити із трупом?» Але остаточною причиною розриву стало те, що донька письменниці Соланж теж закохалася в композитора.
Одні її ненавиділи, інші обожнювали — і так впродовж усього життя. Проте ніхто не залишався байдужим. Хай які безглузді міфи створювали про Жорж Санд (і небайдужість до жінок, й інцест із сином, і безліч нерозбірливих зв’язків, у яких письменниця вирізнялася особливою розбещеністю тощо), єдиним її бажанням було знайти справжнє жіноче щастя.