ЯКБИ МИ ВЧИЛИСЬ ТАК, ЯК ТРЕБА... - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.67 € 32.30

ЯКБИ МИ ВЧИЛИСЬ ТАК, ЯК ТРЕБА...

«Чоловік мене б’є, а слідів нема, бо моє тіло вже звикло до його кулаків і не подає ознак синців»...

«Чоловік мене б’є, а слідів нема, бо моє тіло вже звикло до його кулаків і не подає ознак синців».
«Петро С. хапав мене за недозволені органи, чого я органічно не можу терпіти, бо він п’яниця і вульгарно бридкий».
«Я вже навіть розсердитись не можу по-людськи, бо геть порвала усі нерви, які ще оставались, щоб жити».
«Колись я висів на дошці пошани, а тепер з мене знімають останні штани за борги, то як мені жити?»
«Я кума поважаю чистосердечно і куму люблю, як треба».
«У нас розвелося багато бродячих собак. Тому вирішено на зборах доручити гицлеві Давидюку М. знищити кілька штук: Пилипа Михальчука, Василя Логнюка, Степана Марчука, Микити Балушика, Василя Грищика в першу чергу. Це стосується й інших безприв’язних».
«Прошу виписати мені два мішки цукру на весілля на пироги й інші потреби».
(З пояснень та заяв).
Надіслав Іван ТОКАРЧУК.
м. Камінь-Каширський.