ТРИЧІ ЙОМУ ЯВЛЯЛАСЯ ЛЮБОВ…

Про особисте життя творця козацької держави відомо не так уже й багато. Тим часом жінки у долі нескореного Богдана відіграли чи не вирішальну роль…

35–літній Богдан взяв у дружини гарну й розсудливу дівчину Ганну Сомківну, доньку багатого переяславського купця. Після смерті батька Ганна росла під опікою свого брата, Якима Сомка, котрий приятелював із суботівським сотником. Пізніше, після обрання Богдана гетьманом Війська Запорозького, поміркований Яким Сомко став прилуцьким полковником.
Лагідна, тиха, працьовита Ганна повністю присвятила себе родині. Одне за одним з’являлися діти, і сотникова дружина, від природи слабка на здоров’я, почала нездужати. Аби допомогти їй доглядати за п’ятьма дітьми (деякі джерела стверджують, що у гетьмана було семеро дітей), на хутір Суботів привезли з Чигирина дівчину–сироту. Надзвичайно вродлива, метка і весела Гелена швидко давала раду домашньому господарству, малим синам та донькам Хмельницького. Кволій Ганні гірко було спостерігати, як до її помічниці тягнуться не лише діти, а й сам господар. Крім того, на наймичку накинув оком і сусід — чигиринський підстароста, жорстокий і жадібний шляхтич Чаплинський.
Через чоловіче суперництво розпочалося протистояння, котре довело суботівського сотника і чигиринського підстаросту до суду. Тому, очевидно, не тільки фізична недуга, а й важкий камінь на серці спричинив смерть ще молодої козачки. Сталося це 1647 року, за рік до початку великої національно–визвольної війни, котра кардинально змінила весь уклад життя не лише у Суботові, а й в Україні.
Жінку, котра, сама того не відаючи, відіграла історично–доленосну роль, дослідники називають кількома іменами — Геленою, Оленою, Мотроною. Очевидно, це пов’язано з тим, що «ляшку» Гелену, коли вона вінчалася з Хмельницьким за православним обрядом, перехрестили на Мотрю.
Всього три роки панувала у гетьманських покоях розкішна Гелена. Вбрана у найдорожчі оксамитові сукні, сяючи діамантами і перлинами, вона виконувала роль господині, набивала тютюном люльки знатним гостям, пригощала їх медом–горілкою. А найбільше, свідчили очевидці, частувала з золотих кубків самого гетьмана.
Часто державні справи і безперервні воєнні дії кликали Хмельницького до походу, і тоді Гелена у колі своїх прихильників як хотіла відводила душу. Старшинське оточення гетьмана з неприязню ставилося до «ляшки», часто нарікало на неї самому Богданові. Та він палко кохав звабливу жінку і не помічав того, що бачили всі — як Гелена розтринькує гроші, знається з підозрілими шляхтичами…
Розв’язка настала 1651 року. За відсутності у Суботові гетьмана старший його син Тиміш виявив велику нестачу державної казни. Те, у чому він давно підозрював мачуху, підтвердилося, і запальний Тиміш наказав козакам стратити Гелену. Її, за тодішніми звичаями, повісили привселюдно — на в’їзній вежі гетьманського палацу. Чи діяв Тиміш самовільно, чи з наказу батька — достовірно невідомо. Трагічним фактом залишається лиш те, що звістка про смерть Гелени наздогнала гетьмана якраз під Берестечком, місцем найболючішої поразки козацького війська у національно–визвольній війні.
Третьою, наймудрішою дружиною Богдана Хмельницького стала знову Ганна, сестра відомих козацьких полковників Івана та Василя Золотаренків. Вона й сама була «полковничихою» — її чоловік, відважний ватажок Пилип, загинув у боях із ворогами. Висока, показна, красива 34-річна Ганна вирізнялася стриманим, але владним характером. Якщо й був коли–небудь гетьман щасливим, то тільки з третьою й останньою дружиною Ганною. Доля відміряла Хмельницькому на це не так і багато — всього шість років.
За цей час разом із Ганною він одружив своїх дітей, дочекався онуків, спорудив своїм коштом у Суботові перлину української архітектури — родинний храм, котрий зберігся до наших днів.
Після смерті у 1657 році великого полководця, дипломата, будівничого козацької держави Богдана Хмельницького вірна його дружина ще довго житиме у маєтку, поблизу родової усипальні — Іллінської церкви у Суботові.
На схилі літ «Ганна Гетьманова–Богданова» постриглась у Печерському монастирі у черниці під ім’ям Анастасії. Там колишня господиня гетьманської резиденції, хранителька душевного спокою Хмельницького гаряче молилася перед Всевишнім і Божою Матір’ю за царство небесне для свого чоловіка. У тиші й благодаті скінчився її життєвий шлях.
Нині у Чигиринському державному музеї Богдана Хмельницького зберігаються портрети трьох гетьманових дружин, написані народним художником України, лауреатом Шевченківської премії Данилом Нарбутом.