Друзів не треба мати, з ними треба дружити
Красуня в сукні з оголеним плечем дивиться зі сторінки в соціальній мережі звабливим поглядом. Зареєстрована у кількох спільнотах, тематично спрямованих в основному на чоловіків. В особистому профілі – декілька милих повідомлень про домінування сильної статі у суспільстві, її перевагу над жінками і декілька рецептів привабливих на вигляд страв: салатів, тортів, інших десертів. І ось уже за декілька днів інтернет-красуня отримує стандартні повідомлення про свою чарівність, пропозиції знайомства, а більш упевнені в собі навіть напишуть: «Печи торт, пиши адресу. Квіти, шампанське з мене. Буду о 8-й вечора…»
Мирослава КОЗЮПА,
редактор відділу інформації
газети «Волинь-нова»
Мої спостереження у соціальній мережі на тому закінчуються, ще раз підтверджуючи багатовікову істину, що шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок, з невеликою поправкою: починається він з очей та вух. Кожен мужчина хоче чути про свою неперевершеність і бачити поряд дбайливу, уважну, звабливу жінку.
Але статистика повертає до реальності. На жаль, це лише експерименти, які в останні роки над нами ставлять часто, бо ж, як свідчать дані, в Києві від загальної кількості населення аж 128 (!) відсотків користувачів соціальних мереж. Це значить, що добра половина з них – липові. І це не дивно, бо на фоні конфлікту з Росією інформаційна війна у нас у розпалі. А в Кремлі дуже добре розуміються на впливі інформаційних технологій. І вміло їх використовують, активно наповнюючи провокаційним, пропагандистським, антидержавним змістом.
24 мільйони зареєстрованих лише в соціальній мережі «Твіттер» – боти, тобто несправжні. Це ті, хто настільки не впевнений у собі чи не самореалізований у житті, що не може відкрито показати себе іншим, ховаючись за чужими красивими фотографіями. Або ті, хто, отримуючи матеріальну вигоду, просувають через соціальні мережі чиїсь інтереси, накручуючи фальшиву підтримку, або ж формують у мережі певну думку. Чи ще гірше – збирають інформацію про людей для певних служб, особливо враховуючи, що всі російські соціальні мережі законодавчо перебувають під контролем ФСБ. Не даремно ж їх називають знахідкою для шпигуна. А у «Фейсбуці» щороку по всьому світу ліквідовують від 67 до 137 мільйонів ботів.
Не вірите? А порахуйте, наприклад, скількох людей із сотні ваших інтернет-друзів ви знаєте особисто. ІТ-спеціалісти кажуть, що 7 відсотків із них – нереальні люди, або ж фейки. І живуть вони подвійним життям – у реальному світі та віртуальному, в якому ми, прості люди, – об’єкти дослідження. Може здатися, що вони безневинні й нешкідливі, але називати їх товаришами як мінімум неприємно. Бо іноді за гарними картинками зовсім і не люди, а вміло прописана програма, вірус, який поширює фотографії, «репостить», «лайкає» і навіть надсилає нам подарунки. Тож недаремно кажуть: друзів не треба мати, з ними треба дружити.
Соціальні мережі, контрольовані спецслужбами країни-окупанта, за своєю суттю фальшиві. Це хоч і не єдине, але одне з головних джерел потрапляння в нашу свідомість вдало замаскованої ворожої пропаганди. І велика залежність від цих ресурсів, пошуки шляхів, як обійти заборону на їх використання – тому підтвердження. Звичайно, блокування інформаційних ресурсів у демократичних суспільствах не надто вітаються, але якщо існує ризик потрапити під вплив пропаганди, це виправдано.
І якщо пересічному користувачу вдається успішно реалізувати цілком невинний експеримент над чоловіками, то можна собі уявити, які впливи мають добре обізнані з інструментами ІТ-технологій, спеціально навчені «друзі».
