«Боровик вішатися не збирається»

Левко ЗАБРІДНИЙ

Андрій Боровик, колишній заступник прокурора Рівненської області, якого півкраїни знає як «бурштинового прокурора», продовжує судитися за посаду. Позов про поновлення він подав ще вісім місяців тому, перебуваючи у сізо. А минулої п’ятниці вкотре запевняв, що звинувачення, які йому висунули Генпрокуратура, МВС та СБУ, надумані, дорікнув міністру Авакову у брехні та процитував  свого  співкамерника: «Боровик вішатися не збирається».

Останню фразу заступник прокурора навів із показів чоловіка, який сидів з ним в одній камері у Києві. Його, звинуваченого у  тяжких злочинах,  підсадила  до  Боровика  начебто  військова   прокуратура.  «Якщо  я  буду  чинити  на  нього психологічний чи фізичний тиск, а краще взагалі, щоб він повісився чи порізав собі вени, то прокуратура зробить так, що суд винесе мені вирок про 15 років  позбавлення волі, а  якщо  ні,  то  залишить довічне… Боровик відповів мені, що ні в чому не винний, вішатися не збирається і буде доводити свою невинуватість», — процитував Боровик судді Рівненського окружного адміністративного суду Наталі Друзенко, аби довести, що його звільнили у липні торік незаконно.

— Аваков — брехун. І прес-секретар Грицака (глави СБУ. — Ред.). Вони просто набрехали. У мене, відповідно до протоколу вилучення, не було злитків золота чи мішків бурштину, як вони казали.

Офіційні причини звільнення — затримання Андрія Боровика та відкрите кримінальне провадження «бурштинової справи», а також його «позаслужбові стосунки» із працівником СБУ Вадимом Федоруком  «з метою незаконного збагачення».

Тепер у суді Андрій Боровик, після перебування понад  11  місяців у сізо, доводить, що всі звинувачення проти нього — безпідставні. «Бурштинову справу» передали на розгляд Сихівському районному суду Львова і засідань по суті ще не було. Натомість Боровик уже встиг подати позови на МВС та СБУ.

 На суд же у Рівному, де намагається поновитися на посаді,  привів трьох  свідків  —  екс-прокурора області Анатолія Ковальчука  та  двох  чоловіків,  яких  теж  звинуватили у причетності  до  «бурштинової справи»: згаданого вже Вадима Федорука та колишнього керівника   сарненської  прокуратури Вадима Топольського. Усі, звісно ж, запевняли суд у невинності Боровика.

21 листопада мають розглянути докази та провести дебати, після яких оголосять рішення. Андрій Боровик обіцяє звільнитися з посади заступника прокурора, як тільки його поновлять. Проте від роботи в органах державної служби не відмовлятиметься. І, як зазначив, можливо, навіть повернеться до прокуратури.

Наразі ж Андрій Боровик, якого виводили з обласної прокуратури торік у липні в наручниках і який, за свідченням правоохоронців, мав мішки з бурштином та колекцію дорогих годинників, працює... доцентом кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко–гуманітарного університету імені Степана Дем’янчука. Читає лекції студентам про те, як... боротися з корупцією.

— Після того, як суд поновить мене на посаді, у перший же день набрання рішенням чинності, напишу заяву на звільнення. Поновлення мені потрібно, аби виправити нікчемний запис у трудовій книжці, — заявив колишній заступник прокурора Рівненської області Андрій Боровик. — Якщо я «кришував» бурштин, то чому я затримував людей, причетних до незаконного видобутку? Деяким посадовим особам, як у нас буває, потрібен піар. І вони піаряться на не завжди законних своїх вчинках. На сьогодні вже відкрита низка кримінальних проваджень на осіб, які мені оголошували підозру, за фактами незаконного затримання, підкидання коштів і навіть за фактом крадіжки у мене вдома вогнепальної зброї. Мене замовили дуже погані люди. Але на відміну від нашого Генерального прокурора, який не є юристом, не називаю прізвищ осіб, вину яких не доведено у суді.

Щодо цінностей, які нібито були вилучені у нього при обшуку, пан Боровик наголосив:

— Аваков — брехун. І прес-секретар Грицака (глави СБУ. — Ред.). Вони просто набрехали. У мене, відповідно до протоколу вилучення, не було злитків золота чи мішків бурштину, як вони казали.

Резонанс виник лише з їхніх слів і взагалі нічим не підтверджується. Подав позови на МВС та СБУ про захист честі, гідності та ділової репутації. А під час обшуку у мене вилучили обручку, хоча я одружувався у 2006 році, коли навіть не працював у прокуратурі, ланцюжок з хрестиком і гривні, бо у той день зняв зарплату, а також годинники, які коштують не понад 100 тисяч доларів, як написала СБУ, а 86 тисяч гривень, що підтвердила експертиза. Маю відповідь, що вони не є доказами і не стосуються кримінального провадження, але на запитання, де вони, мені зазначили: «Ми вам повідомити не можемо».

Звертає увагу колишній заступник прокурора Рівненщини і на порушення, що стосуються провадження справи:

— Справу проти мене спершу передали у Печерський районний суд Києва. Ми «відвели» усіх суддів, оскільки вони брали участь у досудовому розслідуванні. Після чого справу скерували до Оболонського районного суду столиці, який визнав, що це підсудність НАБУ, тож агентство мало розслідувати, а не прокуратура. Суд змінив міру запобіжного заходу мені та іншим незаконно затриманим особам. Тоді з незрозумілих причин військова прокуратура звернулася, щоб передати провадження у Сихівський районний суд Львова, посилаючись на те, що нібито у Львові проживають потерпілі. Верховний суд відмовив. То вони наступного дня звернулися з аналогічним поданням, навіть з аналогічним номером. І на цей раз Верховний суд уже виніс рішення відправити справу до Львова. Тобто є два аналогічні подання і два різні рішення ВСУ.
Перше засідання у Сихівському районному суді вже відбулося, але розгляд перенесли, оскільки не у всіх були адвокати (Вадиму Топольському, до речі, не надали навіть державного адвоката, хоча він просив). За час перерви ми подали запити і з’ясували, що свідки, заради яких справу перенесли з Києва, у Львові ніколи не проживали. Це люди, які наносили тілесні ушкодження працівникам СБУ.