Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
«Наш санітарний автомобіль може підірвати економіку країни...»

Волинь-нова

«Наш санітарний автомобіль може підірвати економіку країни...»

В амбулаторії Прилісного на Маневиччині, що є центром об’єднаної територіальної громади, планують мати трьох лікарів. Але з нинішньою зарплатою молодих спеціалістів у первинну ланку медицини заманити важко

«Обіцяють з часом золоті гори, а як жити сьогодні?»

— Уже другий рік скрізь трублять, які великі гроші будуть одержувати сімейні лікарі, коли на кожного пацієнта виділятимуть по 370 гривень на рік. Але це все ще вилами по воді писано, хтозна, скільки із загальної суми доходів піде на видатки. А поки нас тішать обіцянками і платять копійки. Тому не гарантую, що зможу дочекатися проголошеної реформи і не втечу з Прилісного, — ​щиро зізнається випускниця Чернівецького медуніверситету Ірина Опанасик, яка за три місяці роботи уже встигла трохи розчаруватися у перспективах сільської медицини.

Воно й не дивно. Працює молодий лікар на оклад із чвертю, а отримує всього 2800 гривень. Квартиру мусить винаймати власним коштом, побоюється, що взимку за комунальні послуги доведеться віддавати більше половини заробленого. Як у такій ситуації не зневіритись?

Легко зібрати потрібну кількість декларацій від людей працездатного віку, але скажіть, хто тоді займатиметься немічними?

Завідувач амбулаторії Анатолій Приходько каже, що звертався до органів влади, аби на умовах співфінансування придбати у комунальну власність житло, яке б служило гуртожитком для молодих спеціалістів, але досі проблему не вдалося вирішити. Сам він — ​місцевий — ​мешкає у батьківській хаті. Після інституту одержав призначення у Цміни, а з 2004 року працює у Прилісному.

 

Молодий спеціаліст  Ірина Опанасик: «З наших зарплат і кури сміються».
Молодий спеціаліст Ірина Опанасик: «З наших зарплат і кури сміються».

 — Раніше ми обслуговували 3400 жителів, а після створення об’єднаної територіальної громади їх стало 6600. Навантаження зросло. Згідно з попередніми розрахунками МОЗ, на одного сімейного лікаря має припадати менше 2 тисяч потенційних пацієнтів. Легко зібрати потрібну кількість декларацій від людей працездатного віку, але скажіть, хто тоді займатиметься немічними? Куди вони будуть звертатися, як не до нас? Значить, у перспективі доведеться шукати ще одного спеціаліста, — ​розмірковує Анатолій Васильович.

— Було б добре мати свого педіатра. З дітками найважче, тут потрібен досвід. Немовля не розкаже, що його турбує. А нас в університеті та під час інтернатури більше готували працювати з дорослим населенням, — ​доповнює старшого колегу Ірина Миколаївна.

Передобідньої пори поменшало пацієнтів, люди зазвичай приїжджають із довколишніх сіл вранішніми рейсами. У приміщенні затишно і тепло. Як розповідають, ремонт робили спільними зусиллями: перекрити дах сільська рада допомогла, 22 тисячі гривень з району виділили, і самі працівники, а зараз їх тут 11, потрудились добряче.

Потерпають, чи не ліквідує медична реформа для декого з них робочі місця. Адже новоприйнятий Закон передбачає, що тарифи, за якими фінансуватимуться сільські амбулаторії, будуть такими ж, як і для медустанов у містах з великою кількістю населення. Розробники не врахували, що утримувати медичну інфраструктуру на селі набагато дорожче, ніж у місті. Додаткове виділення коштів у розмірі 172 гривень на людину передбачає президентський законопроект про сільську медицину, який розглядатимуть у Верховній Раді найближчим часом. Але чи буде цього достатньо, не може сьогодні сказати ніхто.

Тут діагнози ставлять не на око

До роботи в нових умовах у Прилісненській амбулаторії завчасу розпочали підготовку, збирають документи, що забезпечать автономний статус закладу і його ліцензування. Міркують: нехай не з початку наступного року, нехай із вимушеним запізненням, але реформа таки стартує. Думають і над тим, як будуть розподілені у майбутньому функції між районним Центром первинної медико­санітарної допомоги і амбулаторією. Створюють електронний реєстр пацієнтів.

Кажуть, буде після реформи краща медицина.
Дай Боже дожити…

— Добре, що завдяки проекту Світового банку нам дали новий комп’ютер, вносимо дані про кожного з понад 6000 тисяч жителів. Процес кропіткий, після прийому хворих, обслуговування викликів часу залишається мало, але розуміємо, що ніхто за нас цю роботу не зробить. Тут — ​лабораторія, ми її зберегли, спеціаліст кваліфікований, робить широкий спектр аналізів, — ​показує своє «господарство» завідувач амбулаторії.

Палата денного стаціонару на другому поверсі уже спорожніла. Кажуть, вранці тут часто бракує ліжок, бо тепер люди приїжджають не тільки із Серхова та Галузії, а й із Городка, Лишнівки, Карасина, Замостя. Тому дали дозвіл на так звані «домашні стаціонари»: досвідчені фельдшери у селах приходять до людей похилого віку додому і виконують призначення лікаря — ​ставлять крапельниці, роблять внутрівенні ін’єкції.

Анатолій Приходько похвалився картиною, яку подарував амбулаторії місцевий художник — вдячний пацієнт.
Анатолій Приходько похвалився картиною, яку подарував амбулаторії місцевий художник — вдячний пацієнт.

 Похвалився Анатолій Васильович і діагностичним комплексом «Кардіо­плюс», який подарував прилісненцям їхній земляк зі столиці Віктор Олійник. Тож на заздрість багатьох сільських медиків тут діагнози ставлять не на око. А от із санітарним транспортом — ​біда. Працівники амбулаторії жартують, що такі автомобілі, як їхній старенький УАЗ, що «бігає» бездоріжжям з 2001 року, здатні підірвати економіку України.

— Скільки не ремонтували, а він все одно «жере» більше 20 літрів пального на 100 кіломет­рів. То що чекати від реформи, якщо наш санітарний автомобіль може «з’їсти» усі гроші? — ​бідкалися медики.

Тамара Павлівна Мишковець приїхала на прийом із Городка. В амбулаторію у Прилісному їй доїжджати зручніше, аніж у Маневичі. Показує рецепти на «Доступні ліки», які виписав лікар після обстеження. Через коридор — ​комунальна аптека, де можна одержати деякі необхідні препарати безкоштовно або з доплатою. Далеко не у всіх селах є можливість безклопітно скористатися цією державною програмою, не добираючись до райцентру чи до Луцька.

Поки очільники держави тішать сільських жителів, що незабаром до їхніх послуг буде телемедицина та інші прогресивні новації, на Маневиччині розповідали, що важко контролювати туберкульоз, виглядаючи флюорографа з обласного центру. Хвалилися, що матимуть нарешті у районі довгожданий мамограф для обстеження жінок, виявлення раку молочної залози на ранніх стадіях. Непокоїлися, що запас ліків для невідкладної допомоги у сільських амбулаторіях із кожним роком стає біднішим. І висловлювали побажання, щоб реформу «первинки» починали із поліпшення матеріальної бази закладів медицини.

— Із теперішнім розміром медичної субвенції — ​не розженешся. Тому й не можемо зараз взяти ще одного лікаря. Але з часом, думаю, питання вирішиться. І квартири для спеціалістів облаштуємо, є для цього підходяще приміщення, — ​запевняв голова Прилісненської об’єднаної територіальної громади Ігор Терещенко.

А своєрідним підсумком нашого репортажу із сільської амбулаторії стали слова літньої пацієнтки: «Кажуть, буде після реформи краща медицина. Дай Боже дожити…»  

Telegram Channel