Японська сакура, інжир та мигдаль прижилися на Волині - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.43 € 26.95
Японська сакура, інжир та мигдаль прижилися на Волині

Саджанці хобултовських господарів славляться серед покупців.

Волинь-нова

Японська сакура, інжир та мигдаль прижилися на Волині

Інга та Андрій Вієру вирощують близько 15 тисяч плодових дерев та кущів

Змолодим садівником-агрономом Андрієм Вієру, котрий мешкає у Хобултові Володимир–Волинського району, оглядаємо молоді саджанці плодових дерев і кущів, що рівними рядками ростуть поряд із його обійстям. Їх тут до 15 тисяч, а сортів нарахували понад півсотні. Його дружина Інга показує молоді кущики хвойників та інші насадження, які використовують для декорування присадибних ділянок. Є тут юка, вічнозелений самшит, барбарис, вереск, модрина, лаванда, гібіскуси чотирьох кольорів, піони деревоподібні, кущові й плетючі троянди і навіть рідкісні для наших країв — гліцинія, катальпа, японська сакура і мигдаль, що цвіте пишними рожевими китицями.

І подивитися тут є на що: тільки яблунь різних строків достигання мають 13 сортів і груш — 8.

— Коли навесні з’являється цвіт на кущах і деревах, усі сусіди йдуть милуватися досі небаченою красою, — каже молодий агроном, котрий свого часу закінчив сільськогосподарський технікум у Хотинському районі на Чернівеччині, й лише тут, на Волині, знайшов заняття до душі. Його дружина – дипломований юрист. У подружжя підростають двоє синів – Владислав та Ілля.

П’ять літ тому Андрій та Інга Вієру купили у Хобултові стареньку хатину й вирішили вирощувати плодові й декоративні саджанці та квіти. Головним їхнім консультантом і помічницею є мама Інги – Людмила Іванівна, котра переїхала з Чернівецької області, аби допомогти дітям, бо тут наробитися є біля чого. І подивитися тут є на що: тільки яблунь різних строків достигання мають 13 сортів і груш — 8. Є багато сортів слив, черешень, вишень, абрикосів, персиків і навіть інжиру, росте виноград, чотири види малини. Поряд із хатою посаджені колоноподібні дерева, що виростають до півтора–два метра – їх здебільшого купують ті, хто має мало землі, бо добре ростуть за метр одне від одного. Особливо рясно плодоносять колоноподібні сливи і яблуні. З невеликого деревця збирають кілька відер, каже Андрій.

Із трьох боків від плодорозсадника ростуть маткові дерева і кущі – з них беруть бруньки для окулірування підщеп. Їх привозять із Польщі, й ці тоненькі тридцятисантиметрові прутики є основою майбутнього сорту. У родині Вієру головний селекціонер–експериментатор — дружина Інга. Вона нарівні з чоловіком знає усі тонкощі садової науки і має легку руку – що не посадить, усе росте, мов на дріжджах. У літній сезон, а здебільшого дерева окулюють у червні, наймають на кілька днів людей, які знають толк у щеплюванні. Сам процес окулірування триває кілька днів. Навесні на отих пагінцях зрізують верхи, щоб дати ріст брунькам–живцям. І вже через три роки деревця плодоносять.

Господарі відбою від покупців не мають. Іноді й до них додому приїжджають і вже на місці вибирають те, що хочуть. А потім переказують друзям та знайомим, де можна купити доброякісний посадковий матеріал — ціни тут не надто високі, а вибір – великий. Є покупці й з інших регіонів України – недавно доставили саджанці у Харків і на Полтавщину.

Той, хто вже зібрав плоди з хобултівських дерев, зустрівши садівника, щиро дякує. І це його найбільше тішить.

Тетяна АДАМОВИЧ